Читать «Паперові міста» онлайн - страница 84

Уже вдруге хтось заходив у вбиральню, коли я все-таки вирішив збудити Лейсі. Була майже п’ята ранку, і мені треба було відвезти Бена додому.

— Лейсі, прокидайся, — сказав я, торкаючись своїм черевиком її капця.

Вона похитала головою.

— Мені подобається, коли мене так називають, — сказала вона. — Ти в курсі, що зараз ти — мій найкращий друг?

— Я схвильований, — відказав я, хоча вона була п’яна, втомлена і казала неправду. — Слухай, ми зараз підемо нагору, і якщо хтось щось про тебе скаже, я захищатиму твою честь.

— Добре, — погодилася вона. Отож ми пішли нагору разом; людей на вечірці вже трохи поменшало, але біля барила ще вешталися бейсболісти разом із Джейсом. Решта вже позасинала — хто в спальниках, хто просто на підлозі; кілька хлопців тулилися на розсувному дивані. Анжела з Радаром лежали разом на кріслі для двох, у Радара звисали ноги. Вони спали.

Коли я вже збирався був спитати хлопців коло барильця, чи не бачили вони Бена, він сам влетів у вітальню. На голові у нього був блакитний дитячий чепчик, а в руках — меч з восьми пивних бляшанок, склеєних, я був подумав, скотчем.

— Я ТЕБЯ БАЧУ! — заревів він, показуючи на мене мечем. — БАЧУ КВЕНТИНА ДЖЕЙКОБСЕНА! Сюди! Навколішки! — горлав він.

— Що? Бене, заспокойся.

— НАВКОЛІШКИ!

Я покірно став навколішки, дивлячись на нього.

Він опустив імпровізованого меча й по черзі торкнувся обох моїх плечей.

— Владою пивного меча, скріпленого суперклеєм, висвячую тебе на мого обраного водія!

— Дякую, — сказав я. — Тільки не наблюй у мінівені.

— ТАК! — заволав він. А коли я спробував підвестися, він пхнув мене рукою-без-пивного-меча, знову постукав мечем по плечу і сказав:

— Владою пивного меча, скріпленого суперклеєм, я вимагаю, щоб на врученні атестатів ти під мантією прийшов голий.

— Що?

— ТАК! Ти, я і Радар! Йдемо голі, тільки мантії. На вручення! Буде нереально круто!

— Авжеж, — сказав я, — ото буде сексі.

— ТАК! — підтвердив Бен. — Присягнися, що ти з нами! Радара я вже змусив присягнутися. РАДАРЕ, ТИ Ж ПРИСЯГНУВСЯ?

Радар трохи обернув голову і розплющив очі.

— Еге ж, — буркнув він.

— Ну, то і я присягаюся, — сказав я.

— ТАК! — Бен тут обернувся до Лейсі: — Я тебе люблю.

— Я тебе теж, Бене.

— Ні, я тебе кохаю. Не по-братньому і не подружньому. Я кохаю тебе, як реально п’яний хлоп’яга кохає найкрутішу на світі дівчину.

Вона всміхнулася.

Я ступнув уперед і поклав руку йому на плече.

— Якщо ти хочеш потрапити додому до шостої, час вирушати, — нагадав я.

— О’кей, — погодився Бен. — Але я маю подякувати Бецці за таку розкішну вечірку.

Ми з Лейсі пішли за Беном сходами униз, він відчинив двері в кімнату Бекки і сказав:

— Вечірка була крутезна! Хоч сама ти — відстійна! У тебе навіть по жилах відстій замість крові тече! Але за пиво спасибі!

Бекка вже була в кімнаті сама, вона лежала на ліжку, витріщаючись стелю. На Бена вона й не глянула, тільки тихенько пробурмотіла: