Читать «Байки проти ночі» онлайн - страница 120

— Привіт, — посміхнувся Влад. І всадив прищавому електрод у ліве око. Той увійшов до половини майже без опору, поки не наткнувся на щось тверде.

Хлопець секунди три здивовано витріщався правим оком на електрод, що стирчав з лівого ока, потім перевів погляд на Влада й почав падати назад, не видаючи ні звуку; тільки з напіврозкритого рота вивалився частково пережований хліб із печінковим паштетом. Виглядало це так, наче в нього не тим місцем лізло лайно.

Влад підхопив падаюче тіло, щоб воно не гупнуло й не наробило зайвого шуму, і затяг у коридор, де вклав під стіною. Він завмер, заціпеніло дивлячись на труп. Крові вийшло зовсім мало, значно менше, ніж желеподібної речовини з пробитого очного яблука. Його зачарував електрод, що стирчав із рани.

«Мама казала, що слід дивитися у вічко», — сказав голос. І зауважив, що не завадило б прикрити вхідні двері.

Виправивши помилку, Влад озирнувся: по обидва боки коридору були двері (по дорозі голос повідомив, що Стасів друг живе у свого старшого брата-холостяка; мабуть, у кожного була окрема кімната), далі коридор буквою Г звертав направо — на кухню. Квартира дуже нагадувала ту, в якій жив Влад, тільки виглядала значно охайнішою й була набагато краще обставлена. Голос не сказав йому, чим займався старший брат, але було ясно, що не бідував. Влад між іншим поцікавився, коли той може повернутися. Голос запевнив, що час терпить. Тому…

— Краде в нього? — здивувався Влад.

«Так, — підтвердив голос. — І ховає в старій шкарпетці за батареєю».

— У шкарпетці?!

«Ну так».

Хіхікаючи, Влад зайшов до кімнати, двері в яку були відчинені. Музика лунала з колонок дорогої стереосистеми: «Кінг Даймонд» вибухнув швидким гітарним соло.

— Мені подобається, — Влад зобразив гру на уявній гітарі й додав звуку.

«Непогано, — сказав голос. — Хоча я особисто надаю перевагу „Металіці“.»

Найбагатша шкарпетка у світі виявилася саме там, де і вказав голос, — затиснута між стіною й передостаннім коліном батареї. У ній зберігалося близько семиста доларів. Коли Влад, сидячи просто на підлозі, закінчував підрахунок, ззаду щось упало на паркет, і він мимоволі підскочив. Під вікном лежав якийсь предмет, загорнений у бархатисту зелену ганчірку. Схоже, дістаючи шкарпетку, Влад зачепив щось іще, заховане за радіатором, і тепер воно випало.

«Сюрприз», — прокоментував голос.

Річ у сукнині здавалася достатньо важкою, щоб розгепати чиюсь голову. Але, розгорнувши згорток, Влад побачив те, чого зовсім не очікував — німецький парабелум.

— Він заряджений? — Влад розглядав знахідку, як грибник, який спіткнувся об дивний наріст у лісі й не знає, що йому тепер із цим робити.

«Повна обойма, — повідомив голос. І додав: — Тобі вистачить».

«Вистачить?» — здивувався про себе Влад, однак за мить його увага знову цілком переключилася на парабелум.

«Добротна німецька машина», — наче між іншим зауважив його невидимий друг.

Влад уже збирався знову загорнути пістолет у тканину, але передумав і поклав його в кишеню так. Потім зі скороминущим занепокоєнням глянув на брудні сліди від своїх черевиків і повернувся в коридор.