Читать «Нечиста кров» онлайн - страница 65

Софія різко встала, нахилилася до Голоти, по черзі підняла його повіки, а тоді, поплескавши його по щоці, відвернулася й заходилася порпатися в скрині, що стояла поруч. Вона розкидала в різні боки непотрібні хустки, плахти та сорочки й не переставала говорити ні на мить.

— Я думала й планувала роками… і ось нарешті. Я недаремно їздила в Камінь-Каширський і вивідала все про того вбивцю Сокирчука, його матір-травницю, я недаремно говорила з пасічником, який розбовкав про внучку — дочку розбійника, що стояла за шинквасом. Я знала, що це мені знадобиться, і кинула у воду перший пробний камінь — обережненько розповіла купцю Лєшеку про дочку Козири. О, я знала: торгівці не впустять можливості прибрати гайдамака, який розладнав їхні справи. Чекати довелося недовго, усе заварилося так, як я й очікувала. Уже за тиждень Сокирчук познайомив друга Лєшека — Калиновського з Марусею, яка мала розповісти гендлярам про схованку скаженого гайдамака. Тоді я кинула ще один камінець — розповіла про таємниці звідника Сокирчука Калиновському… А якось увечері до мене прибігла та шльондра шинкарка, розповідаючи про свої злигання з Калиновським і про те, що він кинув її, тільки-но вивідав усе про схованок батька-розбійника.

— Знахарка не дала доброго привороту, — вдала Краваржова тонкий шинкарчин голос, — це так жалілася мені та нікчема, — коханий не повернувся, — ридала вона в мене на плечі. Я ледь не розсміялася їй в обличчя і порадила розповісти все Сокирчукові, в якого на оці є гарна ворожка, яка може повернути коханця. І я таки не помилилася в тому лайдаку. Він відразу клюнув на приманку й зрозумів, що це прекрасний шанс позбутися Калиновського, який висотував з нього жили й гроші, натякаючи на вбивства в Камені-Каширському.

Відьма нарешті знайшла те, що шукала — грубу мотузку, підійшла до безтямного Голоти, зняла йому чоботи й діловито почала в’язати ноги.

— Сокирчук зробив усе так, як я й думала — послав шинкарку до матері, і стара змія дала їй отрути. Сказала, що то «упирське зілля», яке поверне любов її любого Франтішека, треба тільки випити обом. Франтішек! — перекривила відьма голос шинкарки й зробила паузу, подивившись на Голоту знизу вверх. — Лайно в житті і, до речі, в ліжку також. Ти знаєш, чому вони билися на дуелі з Краваржем? Бо п’яним той дурнуватий Франтішек насмілився бовкнути про нас із ним. Краварж його тоді трохи пом’яв у шинку, їх розтягнули, але після того він був усе одно що мрець, бо хто зневажить Софію, отримає своє! Та тоді я навіть попрохала Краваржа не вбивати дурня, адже він мені був ще потрібен. До речі, сам він так зневажав ту дурепу-шинкарку, яка втелющилася в нього, що й батька свого продала, що навіть не захотів випити з нею того сокирчучкиного привороту, а віддав келих з отрутою слузі. Коли ж вони попадали мертві, хвойда зовсім втратила голову, почала кричати про упирське зілля й утекла.