Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 118

— В юності, — спокійно продовжувала Ретта, — я займалася непристойними речами з чоловіками. Ти знала про це, Алмо?

— Цить, Ретто.

— Не цитькай на мене. Джордж і так знає. Я не раз йому про це казала. Я дозволяла тим чоловікам робити зі мною все, що їм хотілось, і навіть брала від них гроші — хоч ти знаєш, грошей мені ніколи не бракувало.

— Цить, Ретто. Не мели дурниць.

— А ти колись хотіла розважитися з чоловіками? Коли ще була молода?

— Ретто, прошу тебе…

— Жінки з молочарні в Білому Акрі теж цим займалися. Вони показали мені, що робити з чоловіками, й підказали, скільки грошей брати з них за мої послуги. За ті гроші я купувала собі рукавички й стрічки. А одного разу купила і для тебе стрічку!

Алма сповільнила крок, щоб Джордж не чув, про що вони говорять. Але в душі вона знала — він уже все це чув.

— Ретто, ти втомилася, побережи свої сили…

— Невже ти ніколи не робила цього, Алмо? Невже ніколи не мріяла зайнятися чимось безсоромним? Хіба ти ніколи не відчувала дикого голоду в своєму нутрі?

Ретта схопила її за руку й жалібно зазирнула Алмі в обличчя, шукаючи там натяк на те, що хотіла почути. А не знайшовши, покірно похнюпила голову.

— Ну звісно, не відчувала. Бо ти добра. Ви з Пруденс обоє доброчесні. А я — втілення самого диявола.

Алмі здалося, що її серце от-от розіб’ється на друзки. Вона глянула на широкі, згорблені плечі Джорджа Гокса, який ішов попереду. І її охопив жагучий сором. Вона ніколи не мріяла зайнятися чимось непристойним із чоловіками? Ох, якби ж Ретта знала правду! Якби хто-небудь знав! Алма — сорокавосьмирічна стара діва з усохлим лоном — і то кілька разів на місяць вчащала потайки до палітурної майстерні. І то не один і не два! Ба більше: всі заборонені книжки її молодості — «Cum Grano Salis» і всі решта — досі жили в її пам’яті. Часом вона виймала їх зі скрині, захованої на сіннику в возівні, й знову перечитувала. Алма знала про дикий голод геть усе!

Алма відчувала, що вчинить нечесно, коли не запевнить цього знедоленого тендітного створіння у своїй підтримці й любові. Невже вона допустить, щоб Ретта гадала, начебто вона єдина зіпсована дівчина в цілому світі? Але ж на кілька кроків попереду ішов Джордж Гокс, який точно все чув. Тому Алма не втішила Ретти і навіть не поспівчувала їй. Сказала тільки:

— Оселившись у цьому новому домі, моя люба Ретто, ти зможеш щодня гуляти в саду. І тоді ти заспокоїшся.

Майже всю дорогу додому Алма з Джорджем мовчали.

— Про неї добре дбатимуть, — нарешті порушила мовчанку Алма. — Доктор Ґриффон особисто мене в цьому запевнив.

— Кожен з нас народжений, щоб страждати, — сказав у відповідь Джордж. — Прийти на цей світ — сумна доля.

— Можливо, — обережно сказала Алма, здивована запалом, із яким він це сказав. — Але ми мусимо шукати в собі терплячість і смирення, щоб пережити випробування, які виникають на нашому шляху.

— Авжеж. Принаймні так нас завжди вчили, — відказав Джордж. — Знаєш, Алмо, бували моменти, коли я хотів, щоб Ретта знайшла полегшення в смерті замість терпіти безперервні страждання й мучити мене і всіх решту.