Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 114

Попервах статечний видавець ботанічних праць просто дивувався своїй безтурботній, жвавій нареченій, та з часом уже не приховував свого роздратування. У перші роки після того, як вони побрались, Джордж і Ретта час від часу вечеряли в Білому Акрі, проте Алма незабаром зауважила, що як тільки Ретта починала говорити, Джордж відразу супився й напружувався, так наче побоювався того, що вона збиралася сказати. Врешті-решт він узагалі перестав розмовляти за вечерею, мабуть, сподіваючись, що і його дружина вмовкне. Та його бажання не збувалося. Ретта хвилювалася, чому її чоловік мовчить, і теревенила за двох, що, натомість, змушувало Джорджа ще міцніше стулити вуста.

Через кілька років у Ретти з’явилася чудернацька звичка, яку Алмі було прикро бачити. Коли Ретта розмовляла, її пальці безпомічно пурхали довкола її губ, так наче вона силкувалася піймати щойно вимовлені слова чи навіть заштовхати їх назад. Деколи Ретті вдавалося урвати речення на середині якоїсь божевільної думки, і тоді вона притискала пальці до вуст, щоб не зронити більше ні слова. Однак бачити цей тріумф було ще важче, бо те останнє, дивне, обірване речення висіло ні в сих ні в тих у повітрі, тоді як Ретта нажахано дивилася на свого безмовного чоловіка, широко розплющивши очі, які благали про вибачення.

Після низки таких прикрих трафунків містер і місіс Гокс узагалі перестали приходити на вечерю. Алма бачилася з ними тільки в них удома, коли навідувалася на Арк-стріт, щоб обговорити з Джорджем деталі майбутньої публікації.

Заміжжя, як виявилось, не пасувало місіс Ретті Снов-Гокс. Вона явно не була створена для нього. Та й сама зрілість їй не личила. У світі дорослих існувало надто багато обмежень, від неї сподівалися надто великої серйозності. Ретта більше не була тим дурненьким дівчиськом, яке легковажно роз’їжджало по місту в своєму маленькому двоколісному екіпажі. Тепер вона була дружина й помічниця одного з найповажніших видавців Філадельфії й мала поводитися відповідно до свого нового статусу.

Ретті більше не годилося самій ходити до театру. По правді, їй і раніше не годилося, але ж цього ніхто не забороняв. Тепер же Джордж був проти. Йому не подобався театр. Крім того, Джордж змушував дружину ходити до церкви — і то кілька разів на тиждень — де Ретта так нудилась, що, як мала дитина, не могла встояти на місці. Після весілля їй уже не пасувало яскраво одягатися й співати, коли охота, пісеньки. Точніше, вона могла співати й деколи співала, однак це виглядало непристойно й тільки дратувало її чоловіка.

Що ж до материнства, то Ретта й цього обов’язку не могла сповнити. Невдовзі після шлюбу в домі Гоксів оголосили про вагітність, але та передчасно скінчилася. Наступного року стався ще один викидень, а за рік — іще один. Втративши п’яту дитину, охоплена глибоким розпачем Ретта перестала виходити зі своєї спальні. Її плач, казали, було чути сусідам на другому кінці вулиці. Бідолашний Джордж Гокс гадки не мав, що робити зі своєю згорьованою дружиною і кілька днів поспіль не міг працювати через її божевілля. Зрештою, він послав записку до Білого Акру, благаючи Алму прийти на Арк-стріт і посидіти біля своєї давньої безутішної приятельки.