Читать «Дівчина у павутинні» онлайн - страница 47

Лісбет діяла швидко, щоб здобути контроль над пошуковою системою й зібрати всі паролі, вирази й покликання — одне слово, весь той внутрішній мотлох. Вона вже хотіла була все кинути, коли це, нарешті, знайшла документ з позначкою ТОР SECRET, NOFORN — No foreign distribution. Сам по собі документ ніякої цінності не мав, але разом з кількома лініями зв’язку між Зіґмундом Екервалдом із «Соліфону» й кіберагентами з Департаменту захисту стратегічних технологій АНБ утворював вибухову суміш. Лісбет усміхнулася, запам’ятовуючи кожну дрібницю. Далі вона побачила ще один документ, що, здається, стосувався до справи, і люто вилаялася: він виявився зашифрованим, тому не було іншої ради, як скопіювати його. Аж тут Лісбет здогадалася, що у Форт-Міді через це з’явиться якесь застереження.

Ситуація ставала критичною. Крім того, їй треба було братися за офіційне завдання, якщо слово «офіційне» взагалі пасувало до цієї справи. Вона врочисто пообіцяла Чумі та іншим з «Республіки гакерів» знеславити АНБ і вкрутити тамтешнім працівникам хвоста, тож тепер намагалася зрозуміти, з ким їй треба зв’язатися. Кому варто надіслати повідомлення?

Лісбет обрала Едвіна Нідгема, Еда-Архімеда. Його ім’я повсякчас зринало у зв’язку з інформаційно-технологічною безпекою, а швидко довідавшись дещо про нього у внутрішній мережі, вона відчула ще й стриману повагу. Ед-Архімед був зірка, та Саландер його перехитрувала, хоч на мить і подумала, що її викриють.

Її втручання зчинить метушню. Але ж саме метушні їй і треба було, тож вона пішла в наступ. Лісбет гадки не мала, котра тепер година і що за день на календарі. Це могли бути день чи ніч, осінь чи весна. І лише туманно, аж на самісінькому споді свідомості, вона вловила, що буря над містом посилилася, наче погода синхронізувалася з її атакою. Тим часом у далекому Меріленді, неподалік славнозвісного перехрестя Балтиморської паркової автомагістралі та Тридцять другої мерілендської траси, Нідгем почав писати мейла.

Багато написати він не встиг, бо за якусь мить Лісбет почала писати замість нього: «…щоб ви припинили чинити будь-які беззаконні дії, бо це насправді дуже просто. Той, хто таємно стежить за народом, урешті сам опиняється під наглядом народу. У цьому — засаднича демократична логіка». Трохи згодом вона відчула, як ці фрази влучили в самісіньке око. Засмакувавши гарячу солодку помсту, Лісбет змусила Еда-Архімеда разом помандрувати системою. Вони вдвох промчали в танці повз цілий мерехтливий світ даних, що їх за всяку ціну годилося б тримати в таємниці.

Це був, безперечно, захопливий досвід, а проте… Коли вона від’єдналася від мережі й усі її файли системного журналу були автоматично стерті, настало похмілля. З’явилося таке відчуття, як після оргазму не з тим партнером, а слова, що видавалися такими влучними ще кілька секунд тому, звучали тепер усе більше по-дитячому, наче звичайнісінька пуста балачка гакерів. Раптом їй захотілось напитися до нестями. Утомлено човгаючи, вона попрямувала на кухню й принесла звідти пляшку віскі «Талламор Дью» та кілька сортів пива, щоб сполоснути рота, після чого сіла за комп’ютер і почала пити. Вона нічого не святкувала, ні. Ніякого тріумфу в її тілі не лишилося. Натомість вона відчувала… що ж то було? Завзяття, мабуть.