Читать «Зворотний бік світів» онлайн - страница 158

11. Йменням Сварожого кола, безсмертна

Їй здавалося, що вона падатиме вічність. Той крок у зелений і співучий живий світ, який вона зробила, був кроком кудись… Світло, запахи, звуки наче вимкнулися. Просто знала, що вона кудись летить, падає, опускається, а потім знову піднімається. Геть не відчувала свого тіла, не могла порухати ані пальцями рук чи ніг, ані головою. Наче тіло хтось вимкнув і залишилася тільки свідомість. Вона летіла через щось напівпрозоре. Як це назвати, Мальва не знала, та нагадувало воно туман у Карпатах. Коли кажуть, що гори дихають, то з’являється щось схоже… Тільки той гірський подих завжди вологий і прохолодний на дотик. А цей — сухий, теплий і дуже-дуже знайомий, наче з іншого життя. Мальва назвала це подихом бога. Спочатку її турбував постріл у спину від сірого. Чи влучив він? Але болю не відчула. Отже, таки встигла переміститися… Чи не встигла і помирає? Та чи може безсмертній зашкодити зброя смертних?

Встигла дорогою згадати всіх важливих для себе людей: і темних, і світлих, і тих, кого безсмертні називали смертними. Кажуть, що перед смертю в голові людини за одну секунду пролітає все її життя, найважливіші його моменти. Якщо це був кінець, то вона мала набагато більше часу, аніж секунда.

Згадувалися бабусині казки. Вона розповідала їх завжди дуже оригінально, не так, як інші. Може, тому, що казки ці були особливими і бабуся в неї особлива, смілива та справедлива.

Пригадує, як тато купив їй драконячу енциклопедію. Тоді саме був пік захоплення драконами. Знімалися фільми, мультики, видавалися книжки. О, яка то була чудова енциклопедія! Зі справжніми прибамбасами для мисливця на драконів: драконячий пил, драконяча абетка, атлас драконів світу, драконячі заклинання і замовляння і, нарешті, найсправжнісіньке перо дракона. О, то було таке грандіозне відкриття для неї. Виявляється, дракони — птахи. Як вона берегла те перо, як мріяла знайти-упіймати свого дракона, аж поки одного разу раптом не зрозуміла, що це просто красива легенда і драконів не існує. Чи стало то для неї розчаруванням? Звісно, ні. Вона виросла й почала розрізняти, де вигадка, а де реальність. І раптом світ укотре перевернувся. Епопея з безсмертними, з Перемінником, з її призначенням знову перевернули все з ніг на голову. Казка ожила, та була вона не дуже казковою, швидше моторошною. Інколи хотілося вкотре вирости і зрозуміти, що все це їй намарилося. І вже не дивувалася, що у світі безсмертних навіть дракони ожили. Ех, шкода, що так і не довелося побувати у їхньому світі Зміїв Багатоголових. Тільки вони там геть сумирні, і якщо себе чемно поводити, то можна навіть покататися верхи на одному з різновидів… Про цей світ вона прочитала в Тестаменті Чорнобога, коли вивчала його, щоб заслужити бодай якусь похвалу свого діда Морока.