Читать «Зворотний бік світів» онлайн - страница 167
Дара Корній
Мальва байдуже ковзнула по постаті в білому та пішла шукати для себе вільного місця. Аудиторія майже вся заповнена. Вмостилася на передостанньому ряді, скраєчку. Мовчки витягла зошит, ручку. Втупилася в дошку. Раптом хтось ззаду обережно торкнув її за плече. Напевне, якась роззява! І зараз почне просити аркуш паперу чи запасну ручку. Повернулася і…
Обімліла. До неї щасливо посміхалися очі Остапа:
— Привіт! А некрасиво запізнюватися в перший день.
Мальва усміхнулася. Серце щасливою пташкою затріпотіло всередині.
— Привіт! Я тебе так довго чекала! — прошепотіла у відповідь і ледве не розплакалася.
Вони поговорять потім, після пари. І Остап їй усе-усе розповість. Обов’язково. А зараз… Вона відкриє зошит і запише тему вступної лекції, тільки нехай викладачка відійде вбік.
Жінка в білому костюмі поставила в кінці теми крапку, розвернулася… Очі Мальви і жінки зустрілися. Зелені, вдумливі, мудрі… Вона впізнала б ті очі серед мільйонів. Легкий усміх на устах. Здавалося, зараз вона промовить звичне: «Йменням Сварожого кола вітаю тебе, безсмертна!» — і підніме руки. Та натомість жінка вголос промовила:
— Цицерон казав: «Історія — це свідок часу, учителька життя. Не знати історії — означає завжди бути дитиною». Тому…
Мальва повернулася до Остапа, з німим запитанням в очах. Він весело їй підморгнув та прошепотів:
— Усі запитання та відповіді потім, бо насправді все тільки починається. Йменням Сварожого кола, безсмертна…