Читать «Зобразіть мені рай» онлайн - страница 49

Тому — нескінченно довга історія про Тоша-Спритника та його подружку. Тому — битви, погоні, давні таємниці — все те, що поки що їх розважало.

Як і багато хто до нього, Шахх примудрявся вплітати у мереживо історії невеличкі завдання і давати хоча б дещицю важливої інформації про світ. Якщо завдання були простими і в оповіді не було складних слів, ці іноді щось запам'ятовували і на щось відповідали. Шахх був для них одним із небагатьох джерел знань; вони не вміли читати, як не вміли читати їхні батьки і діди, але ті принаймні мали доступ до хитромудрих механізмів і володіли мнемотехніками. Нинішнє покоління не бажало розбиратися ні в чому і ні до чого не прагнуло. Рідкісні винятки лише підтверджували правило. До того ж — були вкрай небезпечними.

Про одного такого Шахха сьогодні попередили. Він відшукав поглядом новачка, котрого помітив давно, щойно увійшов до авдиторії, — відшукав і кивнув:

— Слухаю вас.

Той підвівся, обсмикуючи мішкуваті штани і часто кліпаючи очима. Круглолиций, трохи повнуватий, із неприродно довгими передніми зубами. «Певно, успадкована вада. Втім, для нинішніх фізичні відхилення радше є нормою».

Смикнувши плечима, новачок заходився відповідати. Загадка Трьох Однооких Близнюків потребувала вміння рахувати і природної кмітливості, але довгозубий розкусив її на подив управно. Для свого віку — блискуче.

До планів Шахха це не входило. Швидка і правильна відповідь знецінювала запитання. Більше того, новачок пояснював усе надто складно, більшість із присутніх не розуміла, про що він говорить — себто, не могла засвоїти матеріал.

Гірше того — деякі, занудьгувавши, знову почали щось жувати, почухуватися або ж базікати. Авдиторією розлився ледь помітний нудотний запах.

«В інші часи, — з гіркотою подумав Шахх, — я би радів цьому новачкові. Я зробив би з нього блискучого мислителя, вченого, який дав би людству багато нових…»

Він обірвав себе і розсміявся поблажливим, образливим сміхом.

— Ви зробили помилку. Але не страшно: всі не можуть бути такими розумними, як Тош.

Юнаки зареготали, юнки захихотіли. Довгозубий смикнув головою, наче відганяючи мух:

— Я не помилився. — І почав повторювати все те, що вже один раз пояснював.

Не бажаючи вислуховувати його до кінця, Шахх відмахнувся:

— Нісенітниці! Можна тільки порадіти за Красуню, що з нею був Тош, а не… — багатозначна пауза, — …хтось інший.

Свист, оплески, улюлюкання. Сандалія здійснила ще одну мандрівку вниз-нагору.

— І от Спритник, здолавши загадку Трьох Однооких Близнюків, опинився нарешті перед Завісою Незримого. За нею на нього з Красунею чекав Оракул.

Абсолютна, космічна тиша. Навіть пакетом із запіканкою не шурхотять.

— Що являла собою Завіса Незримого? Нескладно відповісти: це був величезний полог, що відмежовував дальню частину зали. За пологом і був захований Оракул. Ніхто — ні людина, ні звір, ні пташка — не могли порушити усамітнення, в якому перебував за Завісою Оракул. Нікому не дано було побачити його і залишитися живим. А от Оракул, звісно ж, знав усе про прохачів задовго до того, як вони переступали поріг зали…