Читать «Дочка Чарівниць» онлайн - страница 120

Дорота Тераковська

Буду зі своїми людьми стояв біля палацової брами вже майже два дні. Мінялися що чотири години — одні вартували, інші ж ненадовго забувались у сні. Їли тільки сухарі, замість води клали до рота жменю снігу. Видно було, що їм уже це все набридло.

«…сніг, — думав Буду. — Якби не сніг, ми би ніколи сюди не пробрались. Це ж треба — такий чудовий збіг обставин! Дурник Айок дізнався, що вони у серці Арджани, перелякався, розповів це Урґхові — саме тоді, коли випав сніг! Доля на нашому боці! Сказати б, малий зовсім не такий дурень, за якого всі його мають. Річ у тому, що ми всі (так, я так само) ой як боїмося Пісні Єдиної, аж ніколи по-справжньому не прислухалися до її слів. Від страху ми втратили розум. Від страху ми ніколи не намагалися проникнути в її зміст, у її коди й загадки. Якби не Айок, ми би взагалі не зауважили, про що ж насправді йдеться в Пісні й що вона нам підказує!..»

На подвір’ї Палацу досить довго панувала тиша. Але ось знову з нього долинають голоси. Буду весь напружується, але не може розрізнити слів, чує тільки два голоси: молодий мелодійний, і старший, набагато суворіший, холодний.

«…от якби вони розділились! — благає Буду свого Бога. Його Бог — це Бог хитрості, у нього так само, як і у Буду, невеличке лисяче личко. З його допомогою Буду вдалося зайняти привілейоване місце під боком Урґха. Це не було важко, адже Урґхи не обтяжені розумом. Їхній Бог — це Бог лише сили. Але що ж може сила без розуму? Тому Буду став для Урґха незамінним, попри те, що зазнав стількох невдач, стежачи за ознаками краху, який все наближався, і намагаючись йому запобігти. Однак зараз, якщо нічого не вдасться, слабості Урґха до Буду може прийти кінець. Ба, він може позбавити свого слугу життя! Від страху, який щодня і щоночі пронизує його все більше й більше, Урґх втрачає голову, стає все різкіший, дикіший, брутальніший. І непередбачуваніший».

«…от нехай вони розділяться… хоч на хвильку, — молиться Буду. — Нехай Вона вийде сама, а Чарівниця хай залишиться там, у Палаці. Нащо мені Чарівниця? Чарівниці знають надто багато способів уникнути своєї долі. І вони страшні. От якби їй захотілось вийти самій, сюди, за браму. Тоді вона вже буде наша…"