Читать «Вікінг у моєму ліжку» онлайн - страница 18

— Ми навчимо його прислуговувати за столами. Нам завжди бракувало людей, щоб подавати їжу. Тім і Зоя знову йдуть до школи і більше не зможуть нам допомагати.

Ці великі плани почали втілюватися відразу ж, коли прокинувся Сіґурд. Усі вже зійшлися на сніданок, і пан Еліс попередив гостей, що їх обслуговуватиме вікінг.

— Прошу набратися терпіння. Йому ще треба багато чого навчитися.

Найменша Джонсова дитина штурхнула батька в ногу.

— Зараз буде весело, тату!

Сіґі з’явився з двома тарелями яєчні і грінок.

— Це для пана й пані Джонсонів, — пояснив йому пан Еліс. — А тепер, Сіґі, дивися.

Пан Еліс поніс тарілку до пані Тиблетоватої й поставив її перед нею. Сіґурд вишкірився й поніс свої тарелі до Джонсонів. Там він викинув усе, що було на тарелях, прямо на стіл. Хляп!

— О, Господи, — пробурмотіла пані Джонсон.

— Сіґі, все треба залишати на тарілках, — пояснив пан Еліс.

Вікінг захитав своєю великою кошлатою головою.

— Ні, грілки тоді брудні. Не хочу брудні грілки.

— Це нічого, нехай будуть брудні. Ми завжди залишаємо їжу на тарілках. Розумієш?

— Я розумію, — сказав Сіґі й почав збирати пальцями яєчню, а тоді шпурляти її назад на тарілки.

Найменший Джонсонів малюк захихотів і вигукнув:

— Він такий смішний!

— Він гидкий, — заперечив з відразою старший син.

— Вибачте за все це, — поспіхом почав виправдовуватися пан Еліс. Він затяг Сіґурда в куток і заходився пошепки його повчати. Пані Тиблетовата поплескала пана Еліса по плечу.

— Давайте я це зроблю. А ви вертайтеся на кухню. Я швидко з ним упораюсь.

Вдячний пан Еліс пішов на кухню, а пані Тиблетовата повісила на одну руку рушничок, а другою схопила вікінга.

— Отже, слідкуй за мною, — звеліла вона, і Сіґурд покірно, мов теля, рушив за нею. Пан і пані Еліси, а також Тім і Зоя зачаровано спостерігали за ними з кухні.

— Знаєте, мені здається, що ця жіночка отримує від цього задоволення, — вимовив пан Еліс. — З них досить гарна пара, га, Пенні?

— Вона й сама трохи подібна на бойового вікінга, — відповіла дружина. — Я сумуватиму за нею. Вона нам так допомогла… немовби була нашим співробітником, а не гостею.

Пан Еліс усміхнувся.

— А може, врешті-решт, усе владнається. Можливо, Сіґі притягне до нас щастя.

— Але він уже притягнув до нас корову, — нагадав Тім.

Зоя розреготалася.

7. Зникнення

Пані Тиблетовата досягла з Сіґурдом неймовірного успіху.

Вона робила з ним усе, що хотіла, але вікінг тільки посміхався, реготав і кивав головою. Невдовзі він уже поводився, як офіціант найвищої категорії.

А пані Тиблетовата натомість часто надівала собі на голову Сіґурдів шолом. І він їй чудово пасував.

Два тижні перебування пані Тиблетоватої в готелі минули занадто швидко. Пан і пані Еліси не хотіли, щоб їх покидала ця жіночка, адже вона стільки їм допомогла.

Тім і Зоя були просто закохані в неї, адже, попри всю її показну суворість і зверхність, вона мала м’яке, як пухова перина, серце.

А коли ще й Сіґурд довідався, що пані Тиблетовата від’їжджає, він цілковито втратив розум. Дер на голові волосся, тупотів то вгору, то вниз сходами, лякав гостей своїми криками й лементами. Ніхто не розумів цих його криків, бо він репетував своєю мовою. А ще він пальцем об палець не хотів стукнути, щоб допомогти в готелі. Коротше кажучи, вікінг застрайкував.