Читать «Гармидер у школі» онлайн - страница 35

Саманта Боггіс не могла повірити своєму щастю:

— Набіги, міс? Справжні набіги? Тобто такі, коли махають шаблями, залякують людей і викрадають їхні скарби?

— Не зовсім, Саманто. Думаю, на початку ми не будемо нікого лякати. І звідки тільки в тебе беруться такі ідеї? Я збираюся послати кількох дітей у набіг на інші класи, сказати, що вони пірати, і вимагати скарбів. Я впевнена, що інші вчителі приєднаються до забави. Врешті-решт, це ж частина Книжкового тижня.

— А що ми будемо робити потім? — запитав Том.

— Ми закопаємо скарби в потаємному місці, тобто хтось із нас закопає. Бо я збираюся поділити клас на дві команди. Одна команда закопає скарби, а тоді намалює таємну карту, на якій буде показано, де закопані скарби. Тоді друга команда спробує їх знайти.

П'ятикласники дивилися на міс Гармидер такими очима, ніби вона була ангелом і творила чудеса.

— Це надзвичайно, — видихнув Ніл. — Це буде фантастично.

— А як бути з Вухокруткою? — запитала Тіна. — Вухокрутці це не сподобається.

— Вухокрутці? — перепитала міс Гармидер, злегка усміхнувшись.

— Ой, вибачте, міс, — Тіна почервоніла. — Я мала на увазі місіс Вухокрут.

— Я б і не здогадалася. Щодо місіс Вухокрут не переживайте. Я впевнена, що вона подумає, що це дуже весело. А зараз ходіть-но зі мною: треба забрати речі зі швидкої допомоги.

Більшість дітей решту часу до обіду займалися тим, що міряли лінійками, вирізали ножицями з паперу, клеїли, фарбували і прибивали. Але найбільше задоволення мала набігова команда. Міс Гармидер чомусь вирішила, що Саманта Боггіс не дуже підходить для набігової команди — хоча, можливо, вона подумала, що Саманта Боггіс підходить для цієї ролі аж занадто добре. Тому вона вибрала трьох дітей, які не надто захоплювалися піратами.

У трійцю, котора мала наганяти жах, увійшли Раян, Клайд і Лінда. Вони вирішили спершу вирушити за найлегшою здобиччю і, не зволікаючи, подалися просто до класу місіс Пател із чотири- і п'ятирічними дітьми. Під дверима класу місіс Пател набігова команда розпочала довгу суперечку, чи потрібно їм стукати.

— Дурниці, — пробурчав Клайд. — Справжні пірати не стали би стукати.

— Але ж насправді ми не справжні пірати, зовсім не справжні, і ти знаєш, що робить місіс Вухокрут, якщо не постукати, — Лінда нервово гризла нігті.

— А що, якщо ми постукаємо, а тоді раптово ввірвемося? — запропонував Раян.

Але перш ніж вони встигли дійти згоди, двері відчинилися, і на порозі з'явилася місіс Пател, яка привітно усміхнулася до них:

— Привіт. Вам щось треба? Ви так довго тут стоїте і сперечаєтеся. Нам було цікаво, що тут відбувається, правда, діти?

Двадцять сім маленьких личок повернулися і подивилися на трьох піратів, які стояли за дверима. Лінда вгризлася в нігті з іще більшою силою. Раян кашлянув і почервонів. Клайд зібрав усю свою мужність.

— Розумієте, місіс Пател, ми — пірати, — прошепотів він, дивлячись у підлогу.

— Що-що? — перепитала місіс Пател, з усіх сил стримуючись, щоб не розсміятися.