Читать «Гармидер у школі» онлайн - страница 33

— Та ну! А ми думали, ви будете піраткою.

— Воно-то так, але я завжди хотіла бути Чорною Бородою. У нього було довге і кучеряве чорне волосся, в яке він вплітав гарматні ґноти. Перш ніж вдертися на ворожий корабель, він їх підпалював. Вороги, побачивши його, мабуть, ціпеніли від жаху.

— Ага, наче від місіс Вухокрут, — буркнула Дженніфер, і всі щиро розреготалися.

— А в нас буде корабель? — раптом запитав Гері.

— Гері! — хором вигукнув весь клас. — Який же ти дурний!

Але міс Гармидер подумала, що це чудова ідея.

— Ми не можемо мати справжнього корабля, але чому б нам не перетворити цей клас на свій піратський галеон? Погляньте, вікна могли би бути гарматними портами…

— Ага, чудово! І ми могли би зробити гармати, виставити їх у вікно і стріляти по всіх, — вигукнув Стюарт.

— А полонених ми би примушували йти по дошці, — просичала Саманта Боггіс, позираючи на нещасного Гері. — Ото я потішуся!

Міс Гармидер дивилася на них — і бачила перед собою щасливі та зацікавлені дитячі личка. «Це буде чудовий тиждень», — подумала вона. Вона намагалася не думати про те, що п'ятикласники скоро перейдуть у шостий клас. Шостий клас був останнім, найстаршим класом, до того ж, він був класом місіс Вухокрут. Нікому не дозволялося вчити шестикласників, крім самої місіс Вухокрут. Можливо, причина була в тому, що місіс Вухокрут не любила маленьких дітей, яким треба було зав'язувати шнурівки і витирати носа, дітей, які не вміли тримати ножиці та яких могло знудити в пісочниці.

Інша причина зводилася до того, що найменші діти найменше знали, тож їх доводилося всьому вчити. І до того, що вчити шестикласників (порівняно з вимогами, які ставили до вчителя наймолодші діти) було цілком легко. Або ж (як щоразу підкреслювала місіс Вухокрут) причина полягала в тому, що шестикласники були особливо вимогливими учнями, яким був потрібен найкращий вчитель, тобто вона сама.

Шестикласники не очікували Книжкового тижня з нетерпінням. Вони прекрасно знали, чого їм сподіватися, і коли місіс Вухокрут сказала їм, що вони будуть римськими богами і богинями, діти просто похмуро перезирнулися. Вона приколола до дошки список, з якого учні могли вибрати — кожен для себе — таких надзвичайно цікавих богів, як Купідон, Аврора, Меркурій і так далі.

Від хвилювання шестикласники не могли вимовити ні слова, а коли один хлопець нарешті спромігся-таки щось сказати, то це прозвучало напрочуд схоже на стогін у безвиході.

Ну, а місіс Вухокрут весь час в обід і після обіду напружено думала — думала іцо є сили. Здавалося, ніби всі бджоли з її кока-вулика позалітали їй у голову і там дзижчали.

Як же перехитрити цю нестерпну міс Гармидер?

Якщо п'ятикласники прийдуть перевдягнені піратами, то вся слава дістанеться їм. Вона давала іншим класам примітивні, тупі теми якраз задля того, щоби на їхньому тлі шостий клас — її клас — виглядав якнайкраще. Якби ж то вона сама додумалася дозволити шестикласникам бути піратами! Пірати? Це просто жахливо!

До кінця дня місіс Вухокрут аж кипіла. їй ніяк не придумувався план, як поставити міс Гармидер на місце. Завуч відправила дітей додому, будучи у препоганому настрої (щоправда, діти цього навіть і не помітили; їм здавалося, що вона така, як завжди), і весь вечір ламала собі голову, шукаючи розв'язання.