Читать «Гармидер у школі» онлайн - страница 34
Джеремі Стронг
4. «Віддавайте нам ваші скарби!»
Здалеку почулося завивання сирени, яке швидко наближалося до школи.
— Це міс Гармидер, — сказав Гері, і не помилився.
Ліліїна швидка допомога влетіла на стоянку і зупинилася, звиснувши гальмами. Міс Гармидер вискочила з машини, розгубивши половину своїх сумок, і кинулася через майданчик до дверей школи.
Діти спостерігали за нею з вікон.
— Як ти думаєш, вона божевільна? — поцікавилася Тіна.
— Мені байдуже, — відповів Раян. — Вона сплутала плани Вухокрутки, і я думаю, що вона заслужила медаль за відвагу.
Двері класу різко відчинилися, і всередину влетіла міс Гармидер, розсипавши вміст своїх сумок по всій підлозі та збивши по дорозі до свого столу шість вазонів, які стояли на підставці.
— Вибачте за запізнення, — закричала вона, — але мого хом'ячка затягло в пилосос. Я перемкнула його на видування; бідолашна тваринка вилетіла з труби і впала прямо в моє горнятко з кукурудзяними пластівцями. Мені довелося віднести його у ванну, вимити з шампунем і висушити феном. Зараз хом'ячок почуває себе непогано, а от пластівці, думаю, вже непридатні.
— Вона таки божевільна, — шепнула Трейсі Саманті.
— А Мішель уже тут? — запитала Лілія, привітно усміхаючись до всіх.
— Тут, міс.
— Ти дістала дядькову мавпочку? — запитала міс Гармидер.
— Ні, міс, його не було вдома.
Почувши це, Джеймс вигукнув:
— А я казав, що ти не маєш ніякої мавпочки! Я казав, що ти її не приведеш!
— А от і ні! А от і приведу! Я не винна, що дядька не було вдома!
— Так? А от закладаюся, що в тебе нема навіть дядька, не те що мавпочки.
— Джеймс! Мішель! — прикрикнула на них Лілія. — Я більше не хочу про це чути. Мавпочки сьогодні нема, і годі про це. Можливо, тобі вдасться дістати її завтра, Мітттель?
— Я постараюся, міс.
Поки міс Гармидер робила перекличку, п'ятикласники дещо заспокоїлися, а тоді запитали, чим вони займатимуться сьогодні.
Лілія подивилися на їхні обличчя, на яких було написано очікування.
— Що ж, думаю, сьогоднішній день ми можемо присвятити вживанню в образ піратів, щоби належно приготуватися до завтрашнього маскараду. Ви знаєте, чим займалися пірати?
— Вбивали людей! — вигукнула Саманта Боггіс. — Можна, ми будемо вбивати шостий клас, будь ласка, міс?
— Не на цьому тижні, Саманто, якщо ти не проти, і в кожному разі не робіть цього, доки я тут. Пірати викрадали людей, висаджували їх на безлюдному острові і вимагали за них викуп. Вони захоплювали кораблі, забирали собі все золото і коштовності, які були на них, а тоді пливли до таємничих островів — і закопували там свої багатства, здобуті злочинним шляхом.
— Мені це подобається, — вишкірилася Саманта.
— У мене у швидкій допомозі є деякі речі, які можуть нам пригодитися, — вела далі міс Гармидер. — Якщо ми хочемо перетворити цей клас на піратський галеон, нам знадобляться шаблі і кинджали, гармати і ядра. Крім того, нам знадобляться скарби, і я думаю, що ми зможемо зробити кілька набігів, як справжні пірати.