Читать «Бляшаний барабан» онлайн - страница 470

Але там стояло двоє чоловіків, і на них були не просторі спідниці, а плащі американського крою. До того ж я, вже майже виїхавши нагору й сміючись усіма своїми десятьма пальцями в черевиках, нарешті збагнув, що й двійко отих нецеремонних закоханих наді мною, і старенька, яка щось бурмотіла піді мною, — все це були просто поліцейські агенти.

Одне слово, я хочу сказати таке: я, той, хто народився під електричними лампочками, у свої три роки свідомо перестав рости, одержав барабана, трощив голосом скло, вдихав запах ванілі, кашляв у церкві, годував Аюцію, спостерігав мурашок, поклав собі знов рости, поховав барабана, втратив схід, виїхав на захід, вивчився на каменяра, позував натурником, знов узяв до рук барабана, оглядав бетон, заробляв великі гроші й зберігав пальця, подарував того пальця й, сміючись, пустився навтіки, виїхав ескалатором нагору, опинився в руках поліції, дістав вирок, ув'язнений і виправданий, — я святкую сьогодні своє тридцятиріччя і так само боюся Чорної кухарки. Амінь.

Я загасив і викинув сигарету. Вона впала якраз у борозенку між рифлями на ескалаторі. Оскар ще трохи проїхав під кутом сорок п'ять градусів до неба, потім прокатався три крочки поземно, дав рухомим дерев'яним східцям вивезти себе вслід за нецеремонною поліцейською парочкою й перед поліцейською бабусею на нерухомий ґратчастий п'ятачок, а коли криміналісти відрекомендувалися й назвали його Мацератом, він, розвиваючи свою ескалаторну ідею далі, сказав спершу по-німецькому: «Я — Ісус Христос!», тоді, позаяк перед ним стояли представники міжнародної поліції, те саме по-французькому й нарешті по-англійському: «І am Jesus!»