Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 318

Я переповів Гудові свою думку, і треба було бачити його обличчя! Він просто злякався.

— Як! — закричав він. — Ця нероба зображатиме мене! Я піду звідси! Моя репутація загине назавжди!

Я втішав його, як умів, оскільки цілком поділяв його побоювання.

Цю ніч ми провели на самоті і відчували тугу, немов повернулися з похорону давнього друга. Наступного ранку ми взялися за роботу. Посли, розіслані Нілептою всюди з її наказами, вже зробили свою справу, і безліч озброєних людей стікалася до міста.

Ми з Гудом лише мимохідь бачили Нілепту і Куртіса протягом подальших двох днів, але разом засідали на раді начальників військ і сановників, намічали план дій, призначали командирів і зробили чимало справ. Люди йшли до нас охоче, і цілий день дорога, що веде до Мілозиса, чорніла натовпами людей, що сходилися з усіх напрямків до королеви Нілепти.

Скоро ми зрозуміли, що маємо у розпорядженні сорок тисяч піхоти і тридцять тисяч кавалерії, вельми значну силу, якщо взяти до уваги короткий час, за який ми встигли зібрати її, і ту обставину, що половина регулярної армії пішла за Зорайєю.

Військо Зорайї, за донесеннями наших розвідників, було сильніше. Вона розташувалася в місті М’Арступа, й уся околиця зібралася під її прапори. Наста з’явився з півночі, привівши з собою двадцять п’ять тисяч горців. Інший вельможа, на ім’я Белюша, мешканець степового округу, привів дванадцять тисяч кавалерії. Очевидно було, що у розпорядженні Зорайї було не менше сотні тисяч війська.

Ми одержали звістку, що Зорайя планує виступити і йти на Мілозис, спустошивши країну. У нас виникло запитання: зустріти її в стінах міста, чи вийти з міста і дати їй битву? Гуд і я висловилися за битву поза містом. Якщо ми сидітимемо в місті і чекатимемо нападу, це може здатися страхом, боязкістю.

У таких випадках щонайменша дрібниця може змінити думку людей і спрямувати її в інший бік. Сер Генрі погодився з нами так само, як і Нілепта. Одразу ж принесли велику карту і розклали перед нами. За тридцять миль від М’Арступа, де розташувалася Зорайя, дорога йшла крутим пагорбом і, окреслена з одного боку лісом, була незручна для переходу війська. Нілепта серйозно подивилася на карту і поклала палець на позначений пагорб.