Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 280

На відстані одного дня їзди від Мілозиса цілі поклади золота. Я сам бачив масу золотоносного кварцу. В країні Цу-венді золото — звичайнісінький метал, і срібло цінується вище.

Інше походження назви може бути таким: певної пори року тубільні трави, надзвичайно соковиті і густі, сильно жовтіють, так само, як і хлібне зерно.

Третя версія про назву країни походить від повір’я, що раніше тут жив народ, який мав жовту шкіру, потім, через багато поколінь, він, перетворився на білошкірих людей. Цу-венді — країна гориста, має форму овалу й оточена безмежними терновими лісами, болотами, які розтяглися на сотні миль, пустелями і горами. Вона займає центральне місце на континенті. Мілозис перебуває, згідно з моїм анероїдом, на дев’яти тисячах футів над рівнем моря, а решта території країни ще вище, і я думаю, сягає одинадцяти футів. Клімат порівняно холодний, схожий на клімат південної Англії, хоча дещо тепліший і не такий дощовий. Ґрунт надзвичайно родючий. Тут ростуть і зернові рослини, і фрукти, і прекрасний будівельний ліс. Південна частина країни вирощує багато цукрової тростини. Кам’яного вугілля тут удосталь, багато мармуру, чорного і білого. Чимало тут усіляких металів, окрім срібла, яке трапляється рідко і тільки в горах на півночі країни. Цу-венді — красива і мальовнича країна. На кордоні її тяглися два ряди снігових гір, які з західного боку закінчуються непрохідним терновим лісом, перетинають країну з півночі на південь і проходять на відстані вісімдесяти миль від Мілозиса. В країні три великих озера, одне називається також Мілозис, як і місто.

Народонаселення цієї квітучої країни, загалом, дуже значне, від десяти до дванадцяти мільйонів. Це — землеробська нація і поділяється на класи.

Середній клас складається головним чином із купців, офіцерів армії; простий народ — працелюбні селяни — живуть на землях панів, у яких перебувають у феодальній залежності.

Вищий клас у країні має абсолютно білу шкіру і риси обличчя південного типу, а в простого народу темна шкіра, хоча він зовсім не схожий на негрів або інших африканських дикунів. Походження народу Цу-венді загубилося в мороці часу. Архітектура і скульптура в країні нагадує єгипетську, чи, точніше, Ассирійську. Відомо, що чудовий стиль сучасних споруд з’явився не більше восьмисот років тому й зовсім утратив будь-які сліди впливу Єгипту.

Зовнішність і звички народу швидше нагадують євреїв, мабуть, він і є нащадком одного з десяти племен, розсіяних в усьому світі. Крім того, я чув одну легенду від арабів на східному березі Африки. Легенда ця свідчить, що понад дві тисячі років тому в країні, відомій під назвою Вавилонії, відбувся заколот, і велика партія парсів утекла звідти на кораблі і пристала до північно-східного берега Африки, де, за легендою, жили люди, які поклонялися сонцю і вогню. Тубільці посварилися з новими поселенцями і пішли всередину материка, де їхні сліди загубилися. Хіба не може бути, що народ Цу-венді є нащадками цих вогнепоклонників? Є щось у його характерних рисах і звичаях, що примарно нагадує парсів. Сер Генрі говорить, що коли пам’ять не зраджує, то справді у Вавилоні був заколот, унаслідок якого безліч народу пішла з країни. Встановлено, що існувало кілька окремих еміграцій парсів від берегів Перської затоки до східного берега Африки.