Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 279

Потім Нілепта гукнула до себе чоловіка, мабуть, начальника охоронців, і віддала йому суворий і точний наказ, усміхаючись, кокетливо кивнула нам головою і вийшла із зали у супроводі Зорайї і варти. Коли обидві королеви пішли, офіцер, якому Нілепта віддала наказ, із виглядом глибокої пошани повів нас із зали різними коридорами і цілою низкою пишних апартаментів до великої кімнати, освітленої висячими лампами (вже стемніло), застеленої багатими килимами, уставлену ложами. На столі, в центрі кімнати, були приготовані наїдки, плоди і багато квітів. Тут було чудове вино в старовинних глиняних посудинах, красиві кубки із золота і слонової кістки.

Слуги, чоловіки і жінки, були готові служити нам, і поки ми їли, до нас звідкілясь долинув дивний спів. “Срібна лютня говорила, поки не пролунав владний звук труби!” — співав чийсь ніжний голос. Нам би здалося, що ми в земному раю, якби думка про огидного великого жерця не отруювала нашого задоволення. Але ми так втомилися, що ледве могли сидіти за столом, і скоро почали пояснювати жестами, що страшенно хочемо спати. Нас повели кудись і хотіли покласти кожного в окрему кімнату, але ми дали зрозуміти, що хочемо спати по двоє. Задля обережності ми поклали спати Умслопогаса з його сокирою в головній кімнаті, поблизу завішених дверей, які вели до нашого приміщення. Гуд і я лягли в одній кімнаті, сер Генрі й Альфонс — у другій. Скинувши з себе весь одяг, окрім сталевих сорочок, ми впали на наші розкішні ложа і вкрилися багатими, вишитими шовком ковдрами.

За дві хвилини я задрімав, аж раптом мене розбудив голос Гуда.

— Квотермейне! — сказав він. — Бачили ви коли-небудь такі очі?

— Очі? — запитав я крізь сон. — Які очі?

— Звичайне”, очі королеви Зорайї, так, здається, її звуть!

— О, я їй-богу не знаю! — позіхнув я. — Я не помітив! Думаю, що в них обох добрі очі!

Я знову задрімав. Гуд розбудив мене через п’ять хвилин.

— Квотермейне, послухайте!

— Ну, що там іще?

— Помітили ви, яка у неї ніжка?

Цього я вже не міг витерпіти. Біля мого ліжка на столі лежав мій капелюх. Майже мимоволі я схопив її і кинув прямо в голову Гудові.

Після цього я заснув сном праведника. Що стосується Гуда, не знаю, чи спав він, чи мріяв про чарівну Зорайю, та мені це байдуже!

Розділ XIII

НАРОД ЦУ-ВЕНДІ

Завіса опустилася на якийсь час, і актори нової драми принули в глибокий сон; всі сплять, мабуть, окрім Ні лепти, яка дала волю своїм поетичним здібностям і, лежачи в ліжку, не могла заснути, думаючи про іноземців, які відвідали її країну, що ніколи не бачила подібних гостей, розмірковуючи над тим, хто вони, що приховує їхнє минуле, порівнюючи їх із тубільними чоловіками. У мене немає поетчних здібностей, я хочу просто зібратися з думками і за власними враженнями розповісти про той народ, серед якого ми опинилися.

Назва країни Цу-венді походить від слова Цу — жовтий і Венді — країна, або місце. Я ніколи не міг зрозуміти, чому вона так називається, навіть самі мешканці не знають цього. На мою думку, існують три версії походження такої назви країни. По-перше, назва ця походить від величезної кількості золота в країні. Щодо цього Цу-венді — справжнє Ельдорадо.