Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 275

У кінці зали, на багатих килимах, стояли два трони у вигляді великих крісел, зроблених із золота і пишно декорованих. Над кожним троном виднілася емблема сонця, що посилає своє проміння в усі кінці. Підніжжям обох тронів служили леви з великими топазами замість очей. Світло проходило в зал через вузькі отвори вгорі, зроблені у вигляді замкових бійниць, але без скла, яке, очевидно, було не відоме тут.

Ми не мали часу добре роздивитися залу, бо при вході до неї ми помітили велику кількість людей, що зібралися перед порожніми тронами. Найвизначніші з присутніх сиділи на різьблених дерев’яних кріслах праворуч та ліворуч від тронів і були одягнені в білі туніки, багато розшиті, з різнокольоровим оздобленням, і тримали в руках прикрашені золотом мечі. Судячи з їхньої постави, всі вони були високоповажними особами. Позаду кожного з них стояла купка слуг і відданих людей. ¦

Ліворуч від тронів сиділа маленька група людей — шестеро чоловіків, які помітно відрізнялися від інших; вони були вбрані у довгий білий одяг із зображенням сонця, оперезані замість пояса чимось на зразок золотого ланцюга, від якого йшли вниз довгі, еліптичної форми, золоті дощечки у вигляді риб’ячої луски, так що від кожного руху поважних персон вони дзвеніли і блищали. Всі ці люди прожили чимало літ, мали суворий і значущий вигляд і довгі бороди. Один із них справляв особливо дивне враження. Він був дуже старий, близько вісімдесяти років, надзвичайно високий, з білосніжною бородою, яка спадала до пояса. Риси обличчя мав різьблені і суворі, сірі очі дивилися холодно і пронизливо. Голови інших були непокриті, а у високого старого на голові вишита золотом шапочка, яка вказувала, що володар її — персона особливої важності. Згодом ми дізналися, що це був Егон, великий жрець країни. Коли ми підійшли ближче, всі ці люди, і жерці також, підвелися і вельми чемно вклонилися нам, прикладаючи два пальці до губ, вітаючи нас. Із-за колони вийшли слуги і принесли крісла, на які ми сіли обличчям до тронів. Ми сіли втрьох, а Умслопогас і Альфонс стояли за нами. Тільки-но ми встигли сісти, як пролунали звуки труб праворуч і ліворуч. Потім увійшов чоловік, став напроти трону з правого боку і щось гучно проголосив, причому повторивши тричі слово “Нілепта”. Другий чоловік прокричав щось перед лівим троном, повторивши тричі слово “Зорайя”.