Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 242
Генрі Райдер Хаґґард
Це було занадто для старого вождя, який втрачав терпіння. Останні десять хвилин він не міг стояти спокійно і готовий був кинутися на дикуна. Поклавши свою довгу руку на плече воїна, він так шарпнув його, що той опинився віч-на-віч з ним.
Наблизивши своє обличчя до озлобленого мазая, він сказав тихим голосом:
— Бачиш ти мене?
— Так, приятелю, я бачу тебе!
— А це бачиш? — він закрутив сокирою перед його очима.
— Так, приятелю, я бачу цю іграшку. Що з того?
— Ти, дикий собако, хвалькуватий мішок, який захоплює маленьких дівчаток! Цією іграшкою я вб’ю тебе! Добре, що ти вісник, а то я подрібнив би тебе на шматочки!
Воїн махнув своїм довгим списом і засміявся.
— Я хотів би стати з тобою до бою, як чоловік із чоловіком! Тоді б ми побачили!
Він обернувся, щоб піти, все ще сміючись.
— Ти стоятимеш переді мною, як чоловік із чоловіком, не бійся! — запевнив Умслопогас тим же зловісним голосом. — Ти станеш віч-на-віч із Умслопогасом, у якому тече царствена кров Чаки, з народу ама-зулусів, і зігнешся під ударами Інкозі-кааса. Смійся-смій-ся! Завтра вночі шакали сміятимуться і гризтимуть твої кістки!
Коли воїн пішов, хтось узяв кошика Флосі і відкрив його. Там лежала дивовижна квітка лілії Гойа, повністю розквітла й абсолютно свіжа. Там же лежала записочка Флосі, написана її дитячою рукою, олівцем, на клаптику вогкого паперу, в якому, мабуть, загортали провізію.
“
На звороті було абияк нашкрябано:
“
Я прочитав ці слова, написані маленькою сміливою дівчинкою в час важкої небезпеки, коли сильний чоловік міг втратити голову, тихо заплакав і ще раз у душі присягну вся, що вона не помре, якщо моє життя може врятувати її!