Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 203

Навіть статечний Харут, який підійшов до мене з привітаннями, здавався збудженим, неначе хлопчик, поки я не нагадав йому, що справжня битва ще попереду.

Чорні кенда потрапили в пастку і зазнали великих втрат, але це не могло мати особливого впливу на результат боротьби, оскільки ворогів було надто багато. Регнолль, який прийшов зі своєї оборонної лінії, погодився зі мною.

Чорні кенда, б’ючись за життя так само, як і за честь, наступатимуть, доки не переможуть або не будуть винищені.

Але як ми могли сподіватися з невеликими силами винищити таку орду?

За чверть години двоє наших вартових, які розмістилися на вершинах високих скель, донесли, що чорні кенда шикуються за поворотом дороги, і що їхня кавалерія спішилася, і коні відведені в тил, будучи, очевидно, визнані непотрібними в цьому місці.

Трохи згодом з-за повороту з’явилося кілька чоловік, які тримали в руках зв’язки довгих палиць зі шматками білої тканини, прикріпленими до кінця кожної.

Мене надзвичайно зацікавило призначення цих палиць.

Скоро все стало зрозумілим.

Ці люди (їх було тридцять-сорок) швидко бігали в різних напрямах, пробуючи ґрунт списами, шукаючи нові ями. Непорушеними вони знайшли дуже мало і перед кожною з них, як і перед наповненими, вони як засторогу встромляли палицю з прапорцем.

Вони ж віднесли багатьох поранених.

Ми ледве стримували білих кенда, котрі хотіли напасти на них, що, поза сумнівом, могло заманити наших у засідку.

Я також не дозволив своїм людям стріляти в них, оскільки було б багато промахів й, отже, марна витрата патронів.

Сам я, проте, зробив два-три постріли.

Обстеживши ґрунтовно поверхню, розвідники пішли, і трохи згодом почали з’являтися у повному бойовому порядку війська чорних кенда. Їх було близько десяти тисяч воїнів. Ярдів за чотириста вони зупинилися. Постала пауза, незабаром порушена звуками рогів і тріумфальними криками.

Тут перед моїми очима постало незвичайне видовище.

Із-за повороту з’явився величезний слон Джана, що йшов повільним, важким кроком. На його спині і голові сиділо двоє людей. За допомогою бінокля я впізнав уже знайомого мені кульгавого жерця і Сімбу, царя чорних кенда, пишно вбраного. Він сидів на дерев’яному стільці, розмахуючи довгим списом.

Навколо шиї тварини обв’язали дванадцять ланцюгів, кінці яких тримали воїни, що бігли по шестеро з кожного боку.

До кінця хобота Джани були прикріплені ще три ланцюги із колючими залізними кулями на кінцях.

Він ішов, як слухняний індійський слон, на якому возять колоди, проходячи широкою дорогою, залишеною серед війська, обережно обходячи ями, наповнені мертвими. Я думав, що він зупиниться, дійшовши до перших рядів. Але я помилився.

Джана прямував на наші укріплення.

Мені випала виняткова нагода — я приготував важку слонову рушницю-двостволку.