Читать «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах» онлайн - страница 44

— Піду погуляю зі Стрілкою, — крикнув я мамі.

— Гаразд! — озвалася вона. Я швидко зачинив за собою двері.

Коли ми вийшли у поле, я спустив Стрілку з повідка. Зазвичай, коли я це роблю, вона відразу мчить кудись із надзвуковою швидкістю, повертаючись не раніше, ніж за півгодини. Але тепер вона просто приклеїлася носом до пластикового мішечка і не збиралася нікуди бігти, доки не з’ясується подальша доля піци.

Якомога обережніше я почав діставати її з мішечка, та все одно від неї відкришилося кілька шматочків, що було прикро: моєї вини в тому майже не було, просто я намагався втримати піцу подалі від Стрілчиних щелеп. Вона кружляла довкола моїх ніг, гавкотіла, намагалася видряпатися на мене і взагалі була неймовірно збуджена, особливо тоді, коли від піци відпадали кавальчики. Піца була трохи зам’яка. Якби її щойно витягли з печі, вона була б тверденькою і хрусткою, але ж я її взяв із холодильника, вона була холодна, липка і розм’якла. Я намагався втримати її в руках. Мав погане передчуття, що просто не зможу її далеко кинути.

— Ну, от, Стрілко, приготуйся. Увага! Пробний політ номер один.

Я розмахнувся й пожбурив піцу. Думаю, що вона встигла пролетіти добрих три САНТИМЕТРИ, перш ніж розвалилася на дрібні шматочки, більшість із яких упали мені на ноги. У руках залишився маленький кавальчик тіста. Стрілка енергійно скочила на мене й почала заковтувати тісто разом із моїми пальцями.

— Ой! Стрілко! Припини!

Я почепив до нашийника повідок і поплентався додому. З мене було вже досить, особливо тому, що все сталося так, як і передбачала Тіна. У моїх вухах відлунював її голос. «Начинка впаде… піца буде зам’яка… вона розвалиться на шматочки». Тіна такий всезнайко.

Я був рішуче налаштований довести свою правоту. Я знав, що моя ідея блискуча. Вона має спрацювати. Я вже пересвідчився, що м’які холодні піци не літають, тож залишалися два варіанти.

1. Дістати хрустку піцу прямо з печі. Проблема: це майже неможливе завдання. Крім того, спочатку вона буде загаряча, АЛЕ поки я донесу її до поля, вона знову стане холодною й розлізеться.

2. Використовувати заморожену сиру піцу. Проблема: чи вона сподобається Стрілці?

Я зупинився на другому варіанті. Може, якраз він і спрацює. Був тільки один спосіб це перевірити.

У морозилці було повно заморожених піц, не менше чотирьох. Мама ще й досі веслувала у вітальні. Сиділа там, мабуть, уже сто років. Напевне, за цей час перетнула пів Атлантичного океану. Тато й досі грав у гольф зі своїми приятелями. Мені було раз плюнути запхнути собі під светр заморожену піцу. (Я ніде не міг знайти ще один пластиковий мішечок.)

Стрілку це збило з пантелику. Вона витріщалася на мене, не розуміючи, чому ми знову вертаємося туди, звідки щойно прийшли. Думаю, вона також не могла зрозуміти, чому я так по-чудернацькому йду, втягуючи живіт і груди. А все просто: щоб уникнути контакту з холодною, як лід, і твердою, наче камінь, піцою. Сорочка стала мокрою й липкою. Я вже думав, що буду першою людиною в історії з відмороженим пузом.

Коли ми прийшли на поле, я одразу витяг піцу й добряче розтер живіт, щоб зігрітися. Стрілка не виявляла жодного зацікавлення й більше часу дивилася на хмарки в небі, ніж на піцу. Я підсунув піцу прямо їй під ніс. Вона понюхала її й почала досліджувати кульбабу.