Читать «Панургове стадо» онлайн - страница 38

— Це буде бойня, відкрита бойня, — промовив Раткліф, дивлячись на «луг високих трав», і стрибнув в окоп.

Рота похмуро обідала. Скрипіла бляха розрізуваних консервних банок, плямкали роти. Ті, що вже наїлися, сиділи на дні окопу, з головою загорнувшись у пончо. Вони були схожі на великих наїжених півнів або індиків. Зброя роти — старовинні карабіни (президент заробив і на цьому, підсунувши непридатний мотлох), мов дрова, оберемками валялися на дні окопу.

Лейтенант, що командував ротою і носив важкі, майже з кілограм вагою, і великі — з шестидюймовими коліщатками — шпори, якими можна було наскрізь проткнути коня, підійшов до Раткліфа.

— Бос, — з поважною фамільярністю промовив офіцер, — мої хлопці добре зарились у землю. Вони не підуть в атаку!

— Я теж так думаю, лейтенанте, — відповів американець. — Вони підуть, навіть побіжать, але тільки назад, додому!

Офіцер з удаваним жалем зітхнув, почухав ефесом шаблі спину і, дивлячись на горб «головного штабу», нерішуче попросив:

— Поговоріть з полковником, бос. Чи не дозволить він відступити? А то, покінчивши з консервами, мої хлоп’ята самі підуть в обоз по нову порцію.

— Ви думаєте, вони такі погані? — запитав серйозно Раткліф і, простягаючи руку до трубки польового телефону, додав: — Гаразд, я поговорю з штабом.

У цю мить по-комариному занив зумер апарата. Раткліф підніс трубку до вуха.

Тривожна мовчанка запанувала в окопі. Солдати, мав за командою, втупили очі в американця. Вони вже знали з гіркого досвіду, що вслід за писком апарата надійде наказ готуватися до нової атаки. Чути було тільки, як осипається з шарудінням пісок окопу і стрекочуть цикади в ще вологій від роси траві.

— Алло, Арчі! Як поживаєш? — почув Раткліф знайомий голос Хеншоу. — Ну, знаєш, старик, такої полохливої сволоти, як ця рота, я ще не бачив.

— Я теж! — охоче погодився консул.

— Коли так, то чи не пора підбадьорити їх «Роландом»? Не забудь тільки пустити ракету, коли відкриєш балони.

Раткліф поклав трубку і глянув на лейтенанта.

— Знову? — коротко запитав офіцер. — Атака?

— Так, лейтенанте.

— Вони не підуть.

— Побачимо. А поки що командуйте.

— Приготуватися до бою! — крикнув суворо офіцер.

Солдати нехотя, з бурчанням почали розбирати рушниці. Капрали ударами тесаків плазом піднімали з землі тих, хто задрімав.

Скориставшись з метушні, що раптом почалася, Раткліф повернувся до солдатів спиною і швидко дістав з кишені три невеличких таблетки протиотрути, паралізуючої дію «Несамовитого Роланда». Даючи їх Раткліфу, Хеншоу сказав: «Надіти протигаз ти не зможеш. Це занепокоїть солдатів — вони теж вимагатимуть масок. Зовні ти нічим не повинен відрізнятись од людей роти. Візьми краще сильно і вірно діючу протиотруту. Проковтни за дві хвилини до того, як випустиш газ…»

Раткліф проковтнув їх одну за одною. Тим часом рота вже приготувалася до атаки. Піднявши ракетний пістолет, американець запитав: