Читать «Панургове стадо» онлайн - страница 37

Атаки без газу закінчилися блискучим провалом. Лейтенант і капрали прикладами виганяли солдатів на бруствер, але досить було американським кулеметникам, привезеним з Штатів полковником Хеншоу, дати кілька черг, і рота в панічному страху скочувалась назад в окоп. Солдати стиха лаялись, уникали зустрічей з офіцером і похмуро дивилися на горб з самітним деревом, де засів невідомий ворог, який поливав їх вогнем з кулеметів. Настрій роти падав катастрофічно. Щохвилини можна було чекати відкритого бунту, розправи з командним складом і панічної втечі.

«Дуже слушний момент, щоб підбадьорити їх «Несамовитим Роландом», - подумав Раткліф, піднімаючись на бруствер. Він не боявся, що його підстрелять — кулеметникам було віддано наказ не стріляти по одиночках.

Консул швидко підніс до очей бінокль. Перед ним розстелявся квітучий килим льяносів, вічнозелених пасовищ Південної Америки. Такі порізані невеликими ярами і річищами пересохлих рік степи тубільці називають «лугами високих трав». Замість звичайного дерну земля тут вкрита високими, густо сплетеними між собою рослинами.

Кілометрів за два від окопу, зайнятого приреченою на забій ротою, височів невеликий горб з самітним деревом на вершині. На цьому горбі і засіли американські кулеметники. Рота повинна була атакувати їх у лоб. Консул у бінокль ясно розрізняв п’ять кулеметів, які причаїлися в траві на схилі горба.

Між окопом і горбом з самітним деревом був невеликий яр, що густо поріс цупким і колючим держи-деревом. Раткліф згадав, що саме цей яр відіграв вирішальну роль у виборі позиції для досліду. Хеншоу, побачивши його, радісно вигукнув: «Оце мені й потрібно! Адже будь-яка, навіть погано вимуштрувана військова частина, наступаючи на горб, заляже в цьому яру і, прикрита кущами держи-дерева, обстріляє кулемети рушничним вогнем. Але так міркують тільки нормальні люди. Солдати, охоплені люттю після доброї дози мого «Несамовитого Роланда», не звернуть уваги на цю вигідну позицію і, минувши яр, помчать прямо на горб. Ніщо не зупинить скаженого пориву людей, що діятимуть під впливом мого газу!»

— Справді, тільки божевільні не скористалися б цим яром, — пробурмотів Раткліф. — Досить сотні стрільцям залягти в ньому, дати кілька залпів, і кулеметна прислуга буде перебита. Це ясно навіть для дурня!

Консул подивився ліворуч. Там, за кілометр від окопу і майже на такій же відстані од яру виднівся другий горб, схожий на той, де стояли кулемети, але без дерева. Коли б через окоп, в якому залягла рота, яр, зарослий держи-деревом, і горбом з кулеметами провести пряму лінію, вона стала б основою трикутника, вершиною якого був би другий горб. Раткліф жартома називав його «горбом головного штабу» — там розташувалися Хеншоу і Брентон, що таки наважився подивитись на жахливий дослід свого друга. Полковник довірив балони, наповнені «Несамовитим Роландом», Арчі Раткліфу, а сам засів на «штабному» горбі, з якого було прекрасно видно все поле, де мали знищити дві з половиною сотні людей. Хеншоу хотів збоку, холоднокровним поглядом оцінити дію свого газу.