Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 38

— Ти гадав, що вивів формулу — і все? — У голосі Травицького забриніли холодні нотки. — А я ж тобі не випадково показував старовинний креслярський пристрій — кульман, пам’ятаєш? Не зрозумів ти натяку, на жаль. А натяк був цілком прозорий: для того щоб створити щось ьидатне з допомогою ось таких громіздких пристроїв, нашим предкам треба було мати терпіння! Розумієш? Терпіння! Проблема виявилася горішком твердішим, ніж здавалось, і, не розв’язавши її знаскоку, ти…

— Хіба я не працюю? — не витримав Гнат.

— Працюєш, — погодився Травицький. — Але як? Ти перестав бути синектором, ти тепер раб машини, її знань, і тільки! Ти вже не творець, а фанатик ідеї — хапаєшся за тисячі нових шляхів, і жодного не доводиш до кінця. Якщо так працюватимеш і надалі, я не дозволю тобі завантажувати обчислювач більше двох годин на день… А тепер слухай головне. Завтра ми злітаємо на Меркурій, де встановлюють нову антену, випробуємо апаратуру — і ти вільний. Даю тиждень на відпочинок, можеш за бажанням узяти два й три, зміни обстановку, враження, переживання, лети куди заманеться, хоч в іншу галактику, але не смій думати про теорію таймфага! Жодних спроб надіти на голову контактор! Колись зміна вражень допомогла тобі вивести геніальну формулу, можливо, це станеться ще раз. Взагалі, забороняю й гадку про роботу. Друге: якщо не хочеш, щоб я думав про тебе погано, — не пропускай тренувань. Ні на шкоду собі, ні на шкоду іншим, тим паче Реброву, котрий у тебе повірив. І третє: повернешся — гуртом штурмуватимемо нашу проблему, і тут твоє психічне здоров’я має бути на висоті. Запитання є?

Гнат, увібравши голову в плечі, боявся зустрітися очима з керівником бюро.

— Ні.

— Тоді до завтра.

Травицький трохи постояв поруч, посмутнілий, добрий, як завжди, і вийшов.

Гнат пом’яв обличчя долонями і скорчив міну своєму відображенню в дзеркалі.

— Довго ще ти збираєшся дорослішати, телепню?..

Завод був величезний. Зона сонячних конденсаторів, що складали його верхній ярус, займала площу двісті п’ятдесят тисяч квадратних кілометрів. Середній ярус — зона трансформаторів енергії, а в нижньому, основному, зосереджувалися перетворювачі та реактори синтезу, де створювали МК — мініколапсари, які слугували джерелом енергії для кораблів космічного флоту людства.

Гнат стояв на оглядовій башті заводу, на висоті триста метрів над поверхнею Меркурія, і невідривно дивився на гігантський розпечений тунель Сонця, просвердлений у зеніті: саме тунель — таким уявлялося світило крізь світлофільтри і захисний екран вежі.

Завод працював автоматично, одначе в шести оглядових баштах над територією підприємства два десятки чоловік стежили за станом горішньої зони сонячних конденсаторів, ще шестеро чергували в централі управління заводу. Крім того, цілодобово були на варті зміни механіків, інженерів ядерного захисту і бригади ремонту енергоустановок.

— Завод уже оглянув? — спитав Травицький.

— Та так, місцями… Без супроводу ходити територією заборонено, а тут — самі бачите — не до нас.

— Ну, на Меркурії й, окрім МК-заводів, багато цікавого. Хочеш, можу поговорити з кимось із старожилів, і тобі покажуть усе, навіть знамениту Сіру Колону на плато Спеки.