Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 36

Травицький раптом підвівся і повів Гната за собою. Вони вийшли в коридор, спустилися на нижній, підземний поверх інституту, де панували холод і синє світло, й підійшли до дверей з написом: “Запасник”. Двері поповзли вгору, і спантеличений Гнат ступив слідом за Травицьким у темряву.

Спалахнуло неяскраве жовте світло, впало на чисту сіру підлогу, купу ящиків обабіч проходу. Травицький повернув кудись ліворуч, проліз між штабелями балонів старих вакуумних екранів і став у кутку біля чудернацького пристрою — плоскої чотирикутної пластмасової дошки, що спиралася на масивну металеву станину з противагою і довгим суглобчастим важелем з лімбом.

— Що це за мотлох? — поцікавився Гнат, розглядаючи цю дивну конструкцію.

— Так званий кульман, — сказав Травицький шанобливо. — Пристрій для креслення на папері. Кульманами послуговувалися наші прадіди близько двохсот років тому.

— Але папір… аркуш має лише два виміри. Як же вони бачили об’єм?

— Вони креслили конструкції в ізометрії, а також у кількох проекціях: спереду, згори, збоку. Робили розрізи для пояснення.

— Так просто?!

— Просто й досить мудро, але… простота методу чи конструкції не завжди є достоїнство. Збагнув?

Гнат поміркував і зізнався:

— Не зовсім, учителю.

Травицький рушив до виходу. Біля дверей озирнувся на старий кульман і сказав:

— Подумай, навіщо ми зберегли у себе цей “мотлох”. Можливо, зрозумієш не зразу, не засмучуйсь. Свого часу переді мною теж ставили таке завдання, а зрозумів я все тільки через роки.

Відкриття, зроблене Гнатом на стику багатьох наук фізики простору, обговорювалося на черговому засіданні Технічної Ради Землі й породило зливу захоплених відгуків нефахівців з цих питань і хвилю зауважень та експериментальних перевірок формули всіма спеціалістами з ТФ-зв’язку.

Травицького викликав до себе голова Технічної Ради Хейдо Уессон з приводу присвоєння Гнатові Ромашину звання магістра технічних наук. Проти звання Травицький не заперечував, але просив зачекати з присвоєнням місяць-два. Уессон не став розпитувати начальника бюро про мотиви його прохання, хоч і, ясна річ, здивувався, почувши, що вони досить серйозні.

— Цей Ромашин — теоретик таймфага? — запитав він.

— Ні, конструктор ТФ-апаратури, — відповів Травицький.

— Неймовірно! Для виведення формули локальної трансгресії потрібна глибока обізнаність у галузі структури простору і ТФ-поля.

— Справді, випадок унікальний. Ромашин підійшов до суто теоретичного відкриття з протилежного боку — від конструкції, в той час як нормальним вважається зворотне — від теорії до конструкції. Що ж, іще у вузі він був відомий і як здібний математик, автор праць з підвищення інформаційної місткості ТФ-каналу.

— Тоді це прихований геній.

Млява усмішка торкнулася губ Травицького.

— Не геній, а талановитий творець. Один мій знайомий сказав би: не геній, але вже близький до божевілля. На жаль, Ромашин неврівноважений, метається, він — спортсмен високого класу, і, можливо, це заважає йому бути… генієм.

Уессон звів на співрозмовника спокійні ясні очі.