Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 28

І тут йому спало на думку зв’язатися з Аларікою. А чого б і ні? Що в цьому особливого? Колишній експерт УАРС хоче дізнатися, як здоров’я колишньої співробітниці, і взагалі…

Гнат усміхнувся, але думка вже працювала, а разом з нею і серце, і він, зрештою, вирішив замість відеовізиту побачити Аларіку наяву. Хутко набрав телекс диспетчера інформаційного сектора УАРС, який дав йому Станіслав, і запитав, де можна знайти Аларіку Консолату, лікаря БМТ-патруля.

— Ваші координати? — пожвавішав диспетчер.

— Мої? — розгубився Гнат і збагнув: — А-а… виклик приватний, не турбуйтеся, нічого у мене не трапилося.

Диспетчер напустив на обличчя суворості (хлопцю виповнилося від сили двадцять років, певне, стажер) і з хвилину щось шукав на пульті селектора. Затим сухо продиктував адресу Аларіки й відключився.

— Інститут відеопластики… — пробурмотів збитий з пантелику Гнат. — До чого тут відеопластика?

Диспетчер не став пояснювати, що робить Аларіка на Місяці, в Геоградському інституті відеопластики, а запитувати його повторно не хотілося. Гнат знічев’я бродив кімнатами, прибрав на кухні і, затримавшись на порозі, сумовито подумав: “Правду казали мислителі минулого, ми ніколи не буваємо у себе вдома, ми завжди перебуваємо десь… І все ж дім для нас — частка нас самих, тільки для одного він дорівнює розмірам кімнати, а для другого — всієї Землі, а є мабуть, і такі, для кого дім — космос… Дивно, але мене чомусь вабить додому саме сюди, де я виріс, а не в іншу географічну точку, де я мав би таку ж саму квартиру… Свого роду атавізм1? Чи відімре він колись, чи Земля для всіх нас — дім космічного масштабу?”

Музика у кімнаті стихла, й Гнат зачинив за собою двері, покидаючи дім, як доброго й ласкавого друга, якому належало провести до ночі час у самотині.

Сьома ТФ-станція на Місяці була розташована на західному узбережжі Моря Ясності, а Геоград виріс на сході, в кратері Лемоньє, тому Гнатові довелося брати на стоянці вакуумщільний — здатний літати у безповітряному просторі — швидколіт і впродовж п’ятнадцяти хвилин польоту терпіти скупі “зручності” рейсу. Але цей транспорт він вибрав сам, щоб роздивитися згори древнє обличчя природного супутника Землі.

За останнє півсторіччя неодноразово висувалися проекти заселення Місяця й утворення тут атмосфери, як на Марсі, одначе ідеальні умови спостережень за космосом для астрономів і лікувальної профілактики для медиків щоразу брали гору над економічним ефектом розрахунків у проектах, і Місяць донині залишався таким, яким був тисячі й мільйони років тому: пропалений сонцем, висушений холодом простору, безводний і безатмосферний. Але мертвим його назвати вже не можна було. Око вихоплювало з висоти гігантські чаші та параболоїди антен радіотелескопів, склополя надземних оранжерей, пересувні вежі селенологів, прозорі куполи медцентрів, будинків відпочинку і лабораторій різноманітного призначення, яким слабке притягання цієї планети було вигідніше, ніж земне.