Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 19

Навколо Шемалі оберталася одна базова станція, на якій нещодавно почався монтаж стаціонарного таймфага. Із введенням його в дію доставка наукових матеріалів на Землю стала зовсім простою операцією, попри величезні відстані в десятки парсеків.

Під час карантину Гнат познайомився з монтажниками, котрі, як і він, були випускниками Рязанського інституту ТФ-зв’язку, і допоміг їм у калібруванні головної антени.

Спуск на планету відбувся стандартно, як і повернення на Землю з її орбітальних лабораторій, оранжерей і космодромів, — каналом орбітального ліфта, який сполучав станцію з приймальним пунктом на планеті. Єдине, що відрізняло тут операцію спуску, — це одягання компенсаційного костюма.

Гната запросили в циліндричний бокс, на хвилину підключили до блоку медико-біологічної ізометрії, щоб заміряти фізичні та фізіологічні параметри тіла, всунули в рот мундштук, наділи на очі телескопічні окуляри, а на вуха аудіофони й увіпхнули майже голого у ванну, заповнену густою чорною масою. З ванни Гнат виліз у чорному трико, що облягало тіло від голови до п’ят. У такому вбранні рятувальникам належало перебувати на планеті невизначеннй чає, відведений для здійснення нового завдання — якого, про це знав поки що лише Тектуманідзе.

Гнат з цікавістю освоював дивовижний одяг. Він анітрохи не сковував рухи, був легким і викликав незбагненне відчуття сили. Томах, схожий, як і решта, на чорта, посміюючись, пояснив:

— Костюм слугує водночас і екзоскелетом, що побільшує будь-яке мускульне зусилля.

За словами інспектора, костюм витримував постріл із “універсала”, температуру до тисячі градусів, служив кондиціонером і видаляв усі відходи метаболізму тіла.

— Здорово! — вигукнув із захватом Гнат. — А з чого він виготовлений? Що за матеріал?

Вони вже входили в галерею станції, звідки починався трьохсоткілометровий тунель до поверхні планети, що видавався прозорою голубуватою трубою. Труба впиралася в шар зміїстих хмар і зникала в їх зелено-сірій каламуті.

— Матеріал? — перепитав Станіслав. — Та найпростіший — колонія мікроорганізмів. Не відставай, підемо в парі, решта уже внизу.

Ошелешений Гнат помацав на собі “колонію мікроорганізмів”.

— Оце так костюм! А чому він чорний? Не могли пофарбувати в різні кольори?

— По-перше, тому що мікроорганізми поглинають сонячне світло і майже всі різновиди радіацій, а по-друге, будь-який барвник для них — продукт харчування.

— Тепер зрозуміло. Одне лиш не втямлю — навіщо вони нам узагалі? Адже Шемалі — планета земного типу…..

— Земного, та не зовсім. Що ти причепився до мене зі своїм мундиром? Не подобається, попроси легкий скафандр, а в цивільному тебе вниз ніхто не пустить, планету ще не проіндексовано за шкалою безпеки.

Якийсь час вони мовчки йшли галереєю, врешті Гнат запитав:

— А як це — в цивільному? Ти казав, не пустять у цивільному…