Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 18

Гнат замовк, інтуїтивно збагнувши, що пояснення ці зайві: хоча його й слухали, але за ледь вловимими ознаками можна було зрозуміти-людей цікавило інше.

— Ще запитання, — втрутився Томах. — Чи небезпечний такий експеримент для працівників кінцевих станцій на Землі й на Історії?

— Дати гарантії, ясна річ, важко, але конструктори давно перейшли від техніки безпеки до створення безпечної техніки. При найменшій загрозі життю людей спрацьовують автомати захисту.

— Сказано досить оптимістично, — буркнув хтось із команди крейсера, — одначе, хоч би що там було, трапляються і з безпечною технікою аварії.

Гнат стенув плечима і промовчав.

Через кілька годин провели експериментальний запуск вантажу із Землі на Історію. Вантаж — генератори кисню — Пройшов спокійно, без будь-яких ексцесів. Кілька годин підряд Гнат з допомогою бортінженерів крейсера ганяв Трасу між Землею і станцією: канал ТФ-передачі в обидва боки працював бездоганно.

— Відсутність результату — теж результат, — утішив Томах Богданова, коли вони, стомлені, повернулися на крейсер.

— Але ж перший вантаж зник, — мовив той мляво. — Куди? Хто його прийняв?

— Хтось прийняв. Треба просто обстежити всі зірки цього регіону в радіусі п’ятдесяти парсеків — це межа для прямого ТФ-зв’язку.

— Геніально! В радіусі п’ятдесяти парсеків близько тисячі зірок!

— Ну, і що ж, — не здавався Станіслав, — тоді ми надішлемо повідомлення по всій галактиці — поверніть, мовляв, наші вантажі!

Богданов мимоволі усміхнувся.

— Хіба що.

— Я пожартував.

— А я ні. Ідея варта уваги. До речі, від усього вашого копирсання на станції у мене лишилося відчуття, ніби ми щось таки не врахували.

— У мене склалося таке саме враження.

— Може, є сенс іще раз перевірити лінію з Землею? Але чи буде результат?

— Перевіримо, що нам лишається робити. Твоя думка про Гната?

— Непоганий хлопець. Щоправда, витримки малувато, але це діло наживне, з часом із нього міг би вийти…

— Ну-ну, доказуй…

— Що доказувати? Я ж тебе знаю, не даремно ж ти загострюєш на ньому увагу?

— Так. — Томах споважнів. — Витримка, справді, діло наживне, а він, як на мене, знахідка для служби, тільки не знає про це. Що ти скажеш?

— Поживемо — побачимо. Найперш треба одержати його згоду, а я не бачу, щоб він хотів кидати свою роботу в КБ Травицького.

Через дві доби “Тіртханкар” підходив до другої ТФ-станції, з якої не дійшов вантаж до планет зірки Гамма Суїнберна. Але й там на людей чекало розчарування: станція діяла в межах норми, жодних слідів втручання сторонніх сил у її роботу не виявилося. Передавши на Землю невтішну інформацію, Тектуманідзе несподівано одержав наказ прямувати до Кохабу — Бети Малої Ведмедиці, біля якої на планеті Шемалі почала недавно працювати перша дослідницька, “квартир’єрська”, як її називали, експедиція.

Двісті дев’яносто парсеків — сто вісімдесят до Сонця і сто десять од Сонця до Кохабу. — “Тіртханкар” подолав за дві доби.

Ще через добу карантину Гнат ступив на поверхню Шемалі, трохи приголомшений надлишком вражень та астрономічними відстанями, що їх подолав усупереч своїм бажанням. Його вже перестала дивувати шалена щедрість Землі щодо забезпечення крейсерів аварійно-рятувальної служби енергією, бо він зрозумів — робиться все це заради тієї ж Землі, заради її повелителів, які покинули свою колиску й заглибилися в безмежжя космосу.