Читать «Злочинці з паралельного світу - 2» онлайн - страница 22

Чмак не втримався на своїх кривеньких ніжках і впав на зад. Видно було, що він геть не розуміє, що відбувається.

— Чим ти його напоїв? — спитав Хроня. — Ядерними відходами?

— Об-біжаєш, начальник! — помотав головою Рата і простягнув пляшку Хроні. — На, попробуй! Чисті «П’ять капель»!

У Хроні вже пройшла вся злість, яка накопичилася проти Рати, та все ж він не втерпів, щоб не вколоти кота:

— Ну, і за скільки ти своїх друзів продаєш, особливо старих?

— Ти шо, чувак, — приклав лапу до грудей кіт, — я за вас і копійки не взяв! Хіба що ось «П’ять капель»…

— Продешевив ти, чувак, — процідив Хроня крізь зуби. — Провалюйте. Не хочеться об вас черевики бруднити.

У Чмаковій голові, видно, щось перемкнуло, бо він, почувши про черевики, забурмотів, чіпляючись за Рату і намагаючись підвестися:

— Тре-а шукати третю сторону, таксаать! Третю сторону!

Хроня відвернувся і рушив геть. Рекс подався за ним.

— Чуваки, ви куда? — здивовано гукнув їм услід Рата. — Ми ж з вами!

— Іди ти знаєш куди? — не обертаючись, кинув йому Хроня.

— У третю сторону! — додав Рекс.

Але Рата не відставав. Він кинув Чмака напризволяще і, кривуляючи, побіг за друзями.

Побачивши це, Рекс зупинився, повернувся до Рати і загарчав, вишкіривши зуби.

— Ну шо ти понти кидаєш! — жалібно сказав Рата. Його голос став навіть трохи тверезішим. — Я ж нічого! Я ж по-харошому, тіпа!

— Тіпа?! — прогарчав Рекс.

— Я б-більше не буду! — склав Рата лапи на грудях.

Хроня, який було пройшов уперед, повернувся.

— Я, ч-чесне слово, не буду! — дивлячись йому в очі, сказав Рата. — Я вас зате по Зоні проведу! Я її знаю, як свої п’ять пальців! — простягнув кіт розчепірену лапу.

— А потім нас знову вульфам здаси? — похмуро кинув Хроня.

— Я вже від них пішов! У мене з ними ідейні разхождєнія! — змахнув Рата пляшкою.

— Які, які? — глузливо перепитав Рекс.

— Ну, ето, той, тіпа… — почухав Рата ребра, видно, щось пригадуючи. — Сильно вони б’ються!

— Добре, — раптом сказав Хроня. — Хай іде з нами. Тільки пляшку викинь! — наказав він котові.

— Єсть! — сказав кіт і заховав пляшку за спину.

Хроня рушив далі. За ним неохоче пішов Рекс. Він порівнявся з Хронею і сказав:

— Даремно це ти. Хто зрадив раз — зрадить і вдруге.

— Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, — раптом почувся голос крука Гая, — а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

І крук сів Хроні на плече.

— О, і марабу свої п’ять копійок вставити мусить! — Ратині очі злісно зблиснули.

— Нерозумного гнів пізнається одразу, розумний же МОВЧКИ ховає зневагу! — і неначе демонструючи ці слова мудрого Соломона, крук Гай поважно заплющив свої очі.

Розділ XII. ДЯДЯ КОЛЯ — ПІДПОЛКОВНИК

Рата справді знав Зону як свої п’ять пальців. Ще до ранку він привів їх у цілком пристойне помешкання, де було два виходи — на всяк випадок, як він казав.

— Полізуть спереду, ми чвирк — і через задні двері. Полізуть через задні — а ми сюдою. Фіг нас тут піймають!

Про те, що буде, якщо полізуть через обидва входи, він не розпатякував. Тому Хроня весь час був насторожі. Задрімав аж над ранок, коли трохи поспав Рекс.