Читать «Злочинці з паралельного світу - 2» онлайн - страница 22
Галина Малик
Чмак не втримався на своїх кривеньких ніжках і впав на зад. Видно було, що він геть не розуміє, що відбувається.
— Чим ти його напоїв? — спитав Хроня. — Ядерними відходами?
— Об-біжаєш, начальник! — помотав головою Рата і простягнув пляшку Хроні. — На, попробуй! Чисті «П’ять капель»!
У Хроні вже пройшла вся злість, яка накопичилася проти Рати, та все ж він не втерпів, щоб не вколоти кота:
— Ну, і за скільки ти своїх друзів продаєш, особливо старих?
— Ти шо, чувак, — приклав лапу до грудей кіт, — я за вас і копійки не взяв! Хіба що ось «П’ять капель»…
— Продешевив ти, чувак, — процідив Хроня крізь зуби. — Провалюйте. Не хочеться об вас черевики бруднити.
У Чмаковій голові, видно, щось перемкнуло, бо він, почувши про черевики, забурмотів, чіпляючись за Рату і намагаючись підвестися:
— Тре-а шукати третю сторону, таксаать! Третю сторону!
Хроня відвернувся і рушив геть. Рекс подався за ним.
— Чуваки, ви куда? — здивовано гукнув їм услід Рата. — Ми ж з вами!
— Іди ти знаєш куди? — не обертаючись, кинув йому Хроня.
— У третю сторону! — додав Рекс.
Але Рата не відставав. Він кинув Чмака напризволяще і, кривуляючи, побіг за друзями.
Побачивши це, Рекс зупинився, повернувся до Рати і загарчав, вишкіривши зуби.
— Ну шо ти понти кидаєш! — жалібно сказав Рата. Його голос став навіть трохи тверезішим. — Я ж нічого! Я ж по-харошому, тіпа!
— Тіпа?! — прогарчав Рекс.
— Я б-більше не буду! — склав Рата лапи на грудях.
Хроня, який було пройшов уперед, повернувся.
— Я, ч-чесне слово, не буду! — дивлячись йому в очі, сказав Рата. — Я вас зате по Зоні проведу! Я її знаю, як свої п’ять пальців! — простягнув кіт розчепірену лапу.
— А потім нас знову вульфам здаси? — похмуро кинув Хроня.
— Я вже від них пішов! У мене з ними ідейні разхождєнія! — змахнув Рата пляшкою.
— Які, які? — глузливо перепитав Рекс.
— Ну, ето, той, тіпа… — почухав Рата ребра, видно, щось пригадуючи. — Сильно вони б’ються!
— Добре, — раптом сказав Хроня. — Хай іде з нами. Тільки пляшку викинь! — наказав він котові.
— Єсть! — сказав кіт і заховав пляшку за спину.
Хроня рушив далі. За ним неохоче пішов Рекс. Він порівнявся з Хронею і сказав:
— Даремно це ти. Хто зрадив раз — зрадить і вдруге.
— Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, — раптом почувся голос крука Гая, — а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
І крук сів Хроні на плече.
— О, і марабу свої п’ять копійок вставити мусить! — Ратині очі злісно зблиснули.
— Нерозумного гнів пізнається одразу, розумний же МОВЧКИ ховає зневагу! — і неначе демонструючи ці слова мудрого Соломона, крук Гай поважно заплющив свої очі.
Розділ XII. ДЯДЯ КОЛЯ — ПІДПОЛКОВНИК
Рата справді знав Зону як свої п’ять пальців. Ще до ранку він привів їх у цілком пристойне помешкання, де було два виходи — на всяк випадок, як він казав.
— Полізуть спереду, ми чвирк — і через задні двері. Полізуть через задні — а ми сюдою. Фіг нас тут піймають!
Про те, що буде, якщо полізуть через обидва входи, він не розпатякував. Тому Хроня весь час був насторожі. Задрімав аж над ранок, коли трохи поспав Рекс.