Читать «Таргани» онлайн - страница 31

— А що, хіба нема відбитків на дверній ручці? — запитав Харрі.

— На жаль, їх там аж забагато. І жодного цілого.

Крамлі поклала ноги в найківських кросівках на стіл.

— Мольнес, мабуть, відразу ліг у постіль, тільки-но ввійшовши в номер, так що не встиг наслідити. І щонайменше двоє бралися за ручку дверей після вбивства — Дім і Ванг. — Вона кивнула Рангсану, що знову розгорнув було газету. — Розкриття показало, як ми й припускали, що посол був заколотий ножем. Ніж проколов ліву легеню і потрапив прямо в серце, так що перикард наповнився кров’ю.

— Тампонада, — вставив Харрі.

— Що?

— Так це називається. Все одно що засунути вату в дзвіночок: серце не в змозі битися й захлинається власною кров’ю.

Крамлі скорчила гримасу.

— О’кей, залишимо поки що технічні деталі й повернемося до загальної картини злочину. До речі, наш норвезький колега вже відкинув версію про те, що мотивом убивства було пограбування. Може, розповіси нам, Харрі, що ти думаєш про це вбивство?

Усі повернулися до нього. Харрі похитав головою.

— Я поки нічого не думаю. Просто я вважаю, що в цій справі є дві дивні речі.

— Що ж, ми слухаємо, інспекторе.

— Гаразд. ВІЛ поширений у Таїланді, чи не так?

Запала мовчанка. Рангсан глянув через газету:

— У нас півмільйона інфікованих, відповідно до офіційної статистики. У найближчі п’ять років прогнозується від двох до трьох мільйонів носіїв вірусу.

— Дякую за інформацію. У Мольнеса не було із собою презервативів. Багато ви знаєте людей, які зважилися б на секс із повією в Бангкоку без презерватива?

Ніхто не відповів. Рангсан щось буркнув тайською, двоє інших тайців голосно зареготали.

— Набагато більше, ніж ти думаєш, — переклала йому Крамлі.

— Усього кілька років тому мало хто з повій у Бангкоку взагалі знав, що таке ВІЛ, — сказав Нхо. — Але тепер багато хто з них самі беруть із собою презервативи.

— Хай так. Але якщо я батько сімейства, як Мольнес, то я, швидше за все, подбаю про те, щоб теж мати презервативи, заради своєї ж безпеки.

Сунтгорн фиркнув:

— Якби я був батьком сімейства, я не пішов би до сопхені.

— До повії, — знову переклала Крамлі.

— Розумію. — Харрі замислено постукував олівцем по столу.

— Що ще дивного ти знайшов у цій справі, Харрі?

— Гроші.

— Гроші?

— У нього із собою було всього п’ятсот батів, тобто приблизно десять американських доларів. Але дівчина, яку він зняв, коштує тисячу п’ятсот батів.

На мить усі притихли.

— Гарне питання, — сказала Крамлі. — Але, може, вона забезпечила собі гонорар до того, як здійняла тривогу, виявивши, що він мертвий?

— Ти маєш на увазі, що вона його пограбувала?

— Саме так. Виконала свою частину договору.

Харрі кивнув:

— Можливо. Коли ми зможемо поговорити з нею?

— Після обіду. — Крамлі відкинулася на стілець. — Якщо бажаючих виступити більше немає, то всі вільні.

Бажаючих не було.

За порадою Нхо Харрі викроїв сорок п’ять хвилин, щоб з’їздити в посольство. Спускаючись у переповненому ліфті, він почув знайомий голос:

– І know now, І know now! Сульшер! Сульшер!