Читать «Таргани» онлайн - страница 26
Ю Несбьо
— Еге.
Вона усміхнулася одними губами.
— Вибач, але в Бангкоку ми обговорюємо трафік, як в інших місцях говорять про погоду. Варто пожити тут зовсім недовго, як стає зрозуміло — чому. Погода однакова із січня по травень. Улітку мусони приносять дощі. І тоді ллє три місяці безперестанку. Більше про погоду сказати нічого. Крім того, що в нас спека. Ми повторюємо це одне одному цілий рік, і потім розмова вичерпується сама собою. Отак, чуєш?
— Мм.
– Інша справа транспорт. Він впливає на повсякденне життя в Бангкоку більше, ніж будь-який тайфун. Я ніколи не знаю напевно, о котрій годині дістануся до роботи, коли вранці сідаю в машину: дорога може забрати від сорока хвилин до чотирьох годин. А десять років тому я витрачала на неї двадцять п’ять хвилин.
— Що ж сталося?
— Усе змінюється. Економічне зростання — от що. За останні двадцять років стався економічний бум, і Бангкок перетворився на «зозуленя» Таїланду. Тут є робочі місця, люди приїжджають у місто із сіл. Дедалі більше народу поспішає на роботу вранці, дедалі більше ротів треба нагодувати, дедалі більше вантажів перевезти. Автівок стало більше, а політики тільки обіцяють нам нові дороги й радіють собі, бо це їхній зоряний час.
— Але час і справді непоганий?
— Не те щоб мені не подобалося, що мешканці бамбукових хатин купують собі кольорові телевізори, але все відбувається надто швидко, просто жах. І якщо ти мене запитаєш, то я скажу, що зростання заради самого зростання — це логіка ракової пухлини. Скажу більше: я навіть радію, що торік ми зайшли в глухий кут. А після девальвації валюти наша економіка немовби опинилася в морозильній камері. І це вже помітно з дорожнього руху.
— Тобто раніше на дорогах було ще гірше, ніж тепер?
— О, так. Дивися…
І Крамлі вказала пальцем на гігантський паркінг, де стояли сотні бетономішалок.
— Торік ця стоянка була майже порожня, але тепер мало хто займається будівництвом, тому, як бачиш, флот на причалі. А до торгових центрів народ ходить тільки заради кондиціонерів, торгівля практично завмерла.
Якийсь час вони їхали мовчки.
— Як ти гадаєш, хто стоїть за всім цим паскудством? — запитав Харрі.
— Валютні спекулянти.
Він поглянув на неї з виразом нерозуміння на обличчі.
— Я про знімки.
— А-а. — Вона кинула на нього швидкий погляд. — Що, не схвалюєш?
Він знизав плечима.
— Я особливою толерантністю не відрізняюся. Іноді я навіть готовий підтримати страту.
Інспектор Крамлі глянула на годинник.
— По дорозі до тебе ми будемо проїжджати ресторан. Що скажеш про бліц-курс традиційної тайської кухні?
– Із задоволенням. Але ти не відповіла на моє питання.
— Хто стоїть за фотками? Харрі, у Таїланді найбільше число збоченців у порівнянні з іншими країнами. Сюди приїжджають заради нашої секс-індустрії, яка задовольняє будь-які бажання. Я підкреслюю — будь-які. То звідки ж мені знати, хто стоїть за цією дитячою порнухою?
Харрі насупився й покрутив шиєю.
— Я просто запитав. Чи не траплялося в Таїланді якогось скандалу з посольським педофілом кілька років тому?
— Так, ми розкрутили одну таку справу про педофілію, до якої були причетні чужоземні дипломати, серед них і посол Австралії. Справа вкрай неприємна.