Читать «Радіоп"єси» онлайн - страница 9

ЛАУРЕНЦ О, так, ні… жахливо, ах так… ось де я… добре.

ПРОДАВЕЦЬ Ви раптом вигукнули «Згляньтеся!» — і тому я знову ввімкнув світло, щоб побачити, що з Вами.

ЛАУРЕНЦ Це був лиш жахливий… сон. Правда?

ПРОДАВЕЦЬ Мені жаль. Отже, Ви не хочете його брати. Звичайно. Я, власне, хотів показати Вам інший.

ЛАУРЕНЦ Так, прошу, інший. Пообіцяйте мені, що він не закінчиться так жорстоко.

ПРОДАВЕЦЬ усміхається Ви ж тремтите всім тілом. Ось, візьміть мою носову хустинку. Витріть нею чоло.

ЛАУРЕНЦ Носова хустинка, так… однак я мав би, я мав би йти. Мій знайомий хотів лише швидко купити носові хустинки…

ПРОДАВЕЦЬ Чи можу я показати Вам зараз наступний сон?

ЛАУРЕНЦ Так, прошу… ні, дякую.

ПРОДАВЕЦЬ Згодом. Спочатку я мушу загасити світло.

Звук вимикача.

Другий сон

Постійне підключення телефонів.

ПЕРША ТЕЛЕФОНІСТКА Генеральний директор Лауренц, я сполучаю.

ДРУГА ТЕЛЕФОНІСТКА Генеральний директор Лауренц, я сполучаю.

ТРЕТЯ ТЕЛЕФОНІСТКА Генеральний директор Лау-рснц, я сполучаю.

АННА Бюро Його величності генерального директора Лауренца. Неймовірно, я не можу передати дзвінка. Зачекайте, будь ласка.

ТРЕТЯ ТЕЛЕФОНІСТКА Зачекайте, будь ласка. Я не можу передати дзвінка.

ДРУГА ТЕЛЕФОНІСТКА Я не можу передати дзвінка, зачекайте, будь ласка.

ПЕРША ТЕЛЕФОНІСТКА Мені жаль, пане міністре, я не можу передати Вашого дзвінка. Зачекайте, будь ласка.

ГОЛОСИ в усіх напрямках Зачекайте, будь ласка. Зачекайте, будь ласка. Я не можу передати Вашого дзвінка.

ЛАУРЕНЦ Це остання розмова, якої я сьогодні не провів. Я взагалі більше не проводжу розмов. Усі мусять чекати, чекати, зрозуміло?

АННА Усі мусять чекати. Слухаюсь, Ваша Величносте.

ЛАУРЕНЦ Килими мають бути м’якшими. Тут надто голосно, надто голосно, Ви зрозуміли, Анно? Розпорядіться, щоб усі змовкли й чекали.

АННА шепоче догідливо Безперечно, Ваша Величносте. Щоб усі змовкли й чекали.

ЛАУРЕНЦ Тепер диктуйте до диктофону: «Ми востаннє звертаємо Вашу увагу на це, в противному разі…»

АННА диктує в рупор «…востаннє звертаємо Вашу увагу, в противному разі…»

Її слова багатоголосо передають далі, потім здалеку чути стукіт друкарських машинок, якими їх записують.

ЛАУРЕНЦ Швидше, Вам потрібно для цього сміховинного диктанту страшенно багато часу. Це можна було б зробити значно спокійніше. Та Ви не докладаєте зусиль.

АННА О ні, я докладаю зусиль, Ваша Величносте Лауренце, я справді докладаю зусиль.

ЛАУРЕНЦ Подайте мені мій автомобіль, я хочу під’їхати до свого письмового столу. Відвезіть мене до великої кімнати засідань.

Шум автомашини, який наростає, потім звук різкого гальмування.

АННА Я була не досить швидкою, я розсердила Вас? Ви так жахливо дивитеся на мене.

ЛАУРЕНЦ Так, як Ви того заслуговуєте, моя дорога, як Ви того заслуговуєте. Витріть сльози.

АННА Як накажете, Ваша Величносте.

ЛАУРЕНЦ Так, як я накажу, повторіть. Анна швидко повторює. Накажіть привести танцівниць. Я хочу… я мушу… я можу… я буду… я буду… нарешті… і більше ніколи… танцівниць, я сказав… і гарну музику.

АННА Тут немає музики. Музика скінчилася вже задовго до цього.

ЛАУРЕНЦ Тоді треба придбати нову музику.