Читать «Мисливські усмішки (збірка)» онлайн - страница 68

І таке - хтозна-що й робиться! Та ось із-за рогу Микита Пувичка човном виткнувся! Підпливає:

"Що таке?"

"Рятуй, Микито!" - ми з дідом до нього.

А воно якраз знову вгору йде, морду витикає...

"Бий, Микито, веслом! Бий!"

Микита як уріже його веслом межі очі, - вивернулося воно на воді. Дивимося - щука! Ну, як теля завбільшки. Вигорнули ми його на берег, одтягли подалі від води... Ох, і страховидло! Три пуди й фунт! Голова, ну не менше, як у корови, тільки безрога. Ночви ікри ми з неї випустили... Он яка щука!

- А звідки видно, що вона Сіркова? - запитав Гордій Іванович.

- Звідки? А в неї отам над очима, ніби на лобі впоперек, вроді як літера "СИ"... Сірко, значить... Мічена.

- Щось ви, діду Кручо, такого тут набуровили... "СИ"... Літера... Сірко щуку в морі бачив, а це он аж де, в Басанці... Та й коли той Сірко був, а коли ви з дідом щуку витягли?! Казку десь чули, діду?

- А ти хіба не читав, у книгах було написано, що в Москві оце не так давно впіймали щуку, а на ній кільце, а на кільці напис, що, мовляв, сію щуку пущено за царювання Бориса Годунова! Он аж коли! Триста літ щуці! А Сірко - це не так уже й давно, і двохсот літ нема! А ти не віриш?!

..."Великі, - сам собі я подумав, - щуки бувають на світі! Три пуди й фунт! Історичні щуки!"

* * *

При нас дід Круча великої щуки ні разу не впіймав.

Побило всі того літа щучачі рекорди одно симпатичне подружжя спортсменів, немолодих уже людей, Валентини Василівни та Гаврила Івановича. Скільки ж вони щук поперетягали! Та яких! Щоправда, на три пуди з фунтом не було, а так до десятка кілограмів бували.

І знаєте, на що?

На доріжку! На блешню!

Гаврило Іванович сідав на весла, а Валентина Василівна з доріжкою. Виїздили вони двічі на день: уранці й увечері. Як виїдуть, обов'язково мінімум з півдесятка щук і є! А було, що й до двох десятків! По кілограму і більше! Що дивно, коли веслує Валентина Василівна, а веде доріжку Гаврило Іванович - дуже рідко бралася щука! А як тільки доріжка у Валентини Василівни - тягне одну за одною! Особлива якась симпатія у щук до Валентини Василівни. Чи, може, самі щупаки бралися?!

Ох, і щуки ж на річці на Конці! А на Басанці! А на Дніпрі!

Так он, значить, знайте: щуку найдобутливіше ловити на живця!

Але добре і на доріжку, і на спінінг, і на кружала, і на жерлицю!

А то ще і один дуже оригінальний спосіб ловити щуки.

Ви пливете понад берегом човном і пильно вдивляєтеся у кугу, в осоку, під очерет, що випинаються аж із самісінької води.

Раптом бачите: стоїть під берегом величезна щука, мордою до очерету, видко, що вона якось важко дихає, а з рота в неї щось стирчить. Під'їздите потихеньку, щука не тікає. Ви її підсакою - рраз! - в човен.

І бачите, щука вхопила великого судака і ніяк проковтнути не може! І викинути з рота не може, бо плавники в судака настовбурчились і не пускають!

От у вас одразу і щука і, і судак!

Одне слово, ловіть щуку яким завгодно способом, який вам найбільше до душі припадає на здоров'я вам!

Чи ловив я великі щуки-монстри?

Не ловив! Не ловив ні на спінінг, ні на доріжку, ні на живця, ні на жерлицю!