Читать «Смак заборони» онлайн - страница 154

— І як вам Анна? — запитала я, куштуючи каву, — я вчора розмовляла з нею. Мені здається, вона просто фантастична жінка.

Гепард скептично склав губи й помотав головою, глянув на мене так, що волосинки ззаду на шиї, що встигли підсохнути, стали сторч.

— Не думаю… Нема в ній нічого фантастичного.

— Як нема?

— Насправді вона бридка, злісна, боягузлива баба. Ця вся її краса незабаром перегорить. Вона боїться переступити через себе, боїться відкритися, і ця її невдоволеність переростає в злість, у заздрощі та гниє там усередині.

— Ай, облиш, — (татусь уже давно вийшов і, прискорюючи крок, рухався просто на нас).

— Що — облиш? Подивися на неї — з її зовнішністю й мізками вона сидить отут, у селищі міського типу, живцем поховала себе з чоловіком, який її давно не трахає.

— То в чому ж її провина?

— У неї був шанс, і не один. Вона хоче, але боїться. Я говорив із нею, пропонував навчити дечого, показати, як виборсатися з цієї пастки, але…

Батько підійшов до тенту, зробив зовсім суворе обличчя й рвучко махнув мені, щоб кидала все й негайно забиралася звідти.

— Сподіваюся, в тебе вистачило клепки, щоб не розпатякати їй зайвого?

Я кивнула, залишила недопиту каву й попленталася до батька.

Що було по тому, можна описати як грандіозний скандал. Так… Справді, я сама такого від себе не очікувала. Мені не те що заборонили наближатися до них — навіть дивитися в той бік, навіть вітатися з Танею.

— А вона тут до чого?! — скімлила я крізь сльози.

Виявляється, Анна йому все вчора розповіла. Він не хотів спершу говорити мені, але розмовляли вони, я вже здогадалася, про кого. І якщо я така ідіотка, якщо не розумію (і тут, готуйтеся, шок № 2), то я вже виросла, я ПРИВАБЛИВА молода особа, я ідеально підпадаю під його цільову аудиторію. Я дурепа й не тямлю нічого, але вони, швидше за все, спеціально підмовили Таньку, щоб та грала зі мною в карти, я не врубаюся, що вони — банда розбещувачів-педофілів, що вони так і чекають, коли я попадуся в їхні брудні лабети. А Віра — ще те стерво, сама закликає дівок до свого коханця, а я… а вона… А Танька у свої 10 років… Я заткнула вуха «Енігмою» і йшла, значно відстаючи, шкарбаючи парковими доріжками та гарячково міркуючи, яким побитом можна буде вирватися сьогодні до 1-го корпусу.

Nach Mittag

У сієсту, посаджена під домашній арешт, я дивилася «Маленького Гіганта Великого Сексу» з Хазановим. А по обіді все було понуре й сіре. Його на пляжі чомусь не виявилося. Генка приїхав зі своєю машиною, чи що?

Зате ось моя чорнобрива Поліна начебто піддалась загальній гепардоманії, та почала розповідати, як він «чіплявся» до неї. Ось тут-то, при цьому слові, ваш незграбний автор ледь не звалився з червоного пляжного поруччя, на якому сидів, напружено дивлячись на вихід із ліфта. Як чіплявся? Він підстеріг її біля кабінки для переодягання, говорив їй усяке… там про її зовнішність, що вона вже як жінка… Мене розпирали такі веселощі, такий нестримний, божевільний сміх, що наші з нею наглядачі знову з подивом витріщилися на нас. Потім під їхнім ненав’язливим конвоєм ходили з нею гуляти пляжами й кілька годин говорили про нього. І з подивом, жахом і радістю одночасно я зрозуміла, що якби перед нею з’явилася найвужча, найгірша шпарина в паркані бабусиного піклування — вона б збожеволіла й помчала туди, почала б запекло пропихати своє граціозне тіло — аби тільки доторкнутися до мерзенної зіпсутості. Так, усі вони — ці юні красуні, що ледь прокинулися, що відвідують музичні школи та вчаться на «відмінно», всі вони одержимі жагою пізнання, жагою нового, незвіданого й забороненого.