Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 91

Таким чином, як і у випадку зі складеними злочинами, у злочинах із похідними наслідками закон лише відображає реально існуючу дійсність, сутність і характер складної форми злочинної поведінки. Отже, на нашу думку, злочин із похідними наслідками за своєю соціальною сутністю є особливою формою злочинної поведінки, яка характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпечності через спроможність діяння викликати декілька наслідків, які породжують один одного, настають послідовно і спричиняють шкоду декільком суспільним відносинам.

6.2. Об'єктивні та суб’єктивні ознаки злочину з похідними наслідками

Розглянемо об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів з похідними наслідками.

До об'єктивних ознак цих злочинів належать такі.

1. Наявність двох чи більше об'єктів (поліоб'єктність). Один із цих об'єктів є основним, а інший — додатковим обов'язковим об'єктом, якому завжди у разі вчинення вказаного злочину завдається шкода. Можна погодитися із Є.В. Шевченком, який аналізуючи співвідношення даних об'єктів з точки зору їхньої соціальної цінності, дійшов висновку, що додатковий обов'язковий об'єкт у злочинах із похідними наслідками завжди є більш важливим соціальним благом, ніж основний об'єкт. Найменування «додатковий» об'єкт у цих випадках характеризує не його цінність порівняно з основним об'єктом, а лише місце даного складу злочину в системі Особливої частини КК, яке визначається відповідно до основного безпосереднього об'єкту як складової частини об'єкта родового.

На перший погляд, за ознакою багатооб’єктності злочини з похідними наслідками співпадають зі складеними злочинами, які також завжди викликають соціально шкідливі зміни у сфері декількох об'єктів кримінально-правової охорони. Однак співвідношення основного і додаткового об'єктів у них відрізняється. Багатооб'єктність складеного делікту обумовлена тим, що він утворений із декількох окремих злочинів, кожен з яких посягає на певні (свої) суспільні відносини. Ці окремі злочини, як частини складеного, перебувають між собою у відносинах супідрядності: один з них завжди є основним діянням, а піший — додатковим (способом чи умовою вчинення першого). Відповідно, і об’єкт основного діяння, як правило, превалює над іншим, визначає ступінь суспільної небезпечності, спрямованість і зміст злочину в цілому, тоді як об'єкт додаткового діяння виконує допоміжну функцію, конкретизує зміст і спрямованість злочину, підвищує його суспільну небезпечність. Отже, для складених злочинів визначальним є основний безпосередній об’єкт (хоча іноді його соціальна цінність може бути меншою ніж у додаткового об’єкта).

У злочинах із похідними наслідками основний об'єкт також вказує на місце злочину в системі Особливої частини КК, однак ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння визначається, як правило, за ознаками додаткового об'єкту. Основний безпосередній об'єкт у цих злочинах виконує охоронювальну функцію щодо тих суспільних відносин, які є додатковим об'єктом. Можна зазначити, що в діяннях даного виду додатковий об'єкт є головним, більш значущим, він превалює над основним і вирішальним чином впливає на суспільну небезпечність злочину з похідними наслідками. При цьому механізм спричинення шкоди додатковому об’єкту завжди обумовлюється шкодою, яка завдається основному безпосередньому об’єкту.