Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 89

Ірина Олександрівна Зінченко

Подібні погляди можна зустріти і в наукових працях М.Г. Угрехелідзе. Хоча цей автор не розглядав злочини, що кваліфікуються за наслідками, як складені злочини, але так само стверджував що «будь-який делікт, кваліфікований за наслідками є складною конструкцією, яка складається із двох повноцінних і самостійних складів. Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть, передбачає умисне тяжке тілесне ушкодження плюс необережне вбивство, ... як перший, так і другий злочин у цю конструкцію увійшли в первозданному онтологічному вигляді без будь-яких змін».

А.Д. Горбуза писав, що складений злочин представляє собою єдність двох відносно самостійних злочинних діянь основного (умисного) і додаткового (необережного), тобто фактично ототожнював складені злочини і злочини, що кваліфікуються за наслідками.

Т.Г. Черненко також не виділяє як окремий вид злочини, кваліфіковані за наслідками, називає їх злочинами із двома формами вини і вважає різновидом складених злочинів із врахованою законодавцем ідеальною сукупністю.

А.Г. Безверхов і І.Г. Шевченко відносять до складених злочинів умисне знищення або пошкодження майна, що потягло за собою смерть людини чи інші тяжкі наслідки, вважаючи, що своєрідність конструкції ч. 2 ст. 167 КК РФ (аналог ч. 2 ст. 194 КК України — авт.) «...полягає в тому, що законодавець як би зливає в один склад, юридично об’єднує два самостійних злочини, один з яких умисне знищення чи пошкодження майна, що потягло заподіяння значної шкоди, а інший — необережне спричинення смерті».

Вважаємо, що всі вищенаведені точки зору суперечать не тільки ознакам складених деліктів, які нами розглядалися в попередньому розділі, а й не відповідають загальному поняттю злочину в кримінальному праві.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України злочином визнається передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Таким чином, злочин — це протиправне діяння. Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину означає передбаченість його в кримінальному законі, а саме, що дія чи бездіяльність особи містять ознаки окремого складу злочину, описаного в конкретній статті Особливої частини КК, де вичерпним чином передбачені всі суспільно небезпечні діяння, які визнаються в даний час злочинами. Отже, акцентуючи увагу на тому, що складений злочин — є законодавчим об'єднанням в одному складі декількох самостійних злочинних діянь, ми тим самим не просто можемо знайти в законі юридичні склади цих діянь, айв самому складеному злочині звичайно можемо виділити (виокремити), часто, навіть, «прочитати» ті злочини, з яких він складається: вбивство, поєднане із зґвалтуванням; розбій, поєднаний із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження; заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; хуліганство, поєднане із опором представнику влади тощо.