Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 85

Наступним діянням, яке багато науковців вважають складеним злочином, є бандитизм. Зокрема, Н.Ф.Кузнєцова вказує, що для характеристики бандитизму законодавець використовує специфічний прийом законодавчої техніки, визначаючи узагальненим терміном низку злочинів, що входять в об’єктивну сторону даного складеного діяння. Інші вчені про бандитизм писали, що він передбачає такі напади, які супроводжуються грабежами, розбоями, вбивствами, знищенням майна тощо.

Судова практика розглядала як бандитизм і «...дії банди, пов'язані із таємним заволодінням чужим майном, вимаганням, зґвалтуванням, угоном транспортних засобів, знищенням шляхів сполучень і транспорту та іншими аналогічними діями». Таким чином, ознаками бандитизму фактично охоплювалися будь-які наслідки бандитських нападів. А оскільки в ст. 257 КК не зазначалися конкретні діяння, які може вчинити банда, то згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України при їх кваліфікації належало виходити з наступного: за загальним правилом вчинені під час бандитських нападів злочини охоплювались складом бандитизму і не потребували додаткової кваліфікації. І лише за умови, «якщо бандою вчинено злочин, за який згідно із законом встановлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм, то такі дії підлягали кваліфікації за сукупністю злочинів — бандитизму і того більш тяжкого, який вчинила банда».

Вочевидь, що за такого підходу порушувалися правила кваліфікації бандитизму. Адже юридичну кваліфікацію вчиненого не можна ставити в залежність тільки від розміру і характеру санкції, а питання про ознаки того чи іншого складу злочину вирішувати. виходячи виключно з його караності. Не міра покарання визначає кваліфікацію, а правильна кваліфікація визначає міру покарання. Погоджуємося із В.О. Навроцьким. який зауважив, що при кваліфікації диспозиція має пріоритет над санкцією кримінально-правової норми, отже кваліфікуючи злочин, слід виходити із ознак посягання, закріплених в диспозиції статті Особливої частини КК, а не із санкції — можливого покарання. Санкція виражає ступінь суспільної небезпечності посягання, однак його природу, особливості конструкції складу не визначає.

Для складених злочинів такою особливістю є пряма вказівка закону на ті діяння, з яких вони складаються. Для бандитизму в його чинній редакції законодавець такої вказівки не надає. На нашу думку, за ст. 257 КК необхідно кваліфікувати лише ті випадки, коли має місце організація банди або участь у ній. Якщо ж бандою вчинені напади, пов'язані із вчиненням окремих злочинів, то кваліфікація тільки за ст. 257 КК буде неповною, бо в ній не знайдуть відображення ознаки всіх діянь, вчинених бандою.

Саме таку виправлену позицію щодо кваліфікації бандитизму висловив Пленум Верховного Суду України в новій постанові від 23 грудня 2005 р. № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями», у п. 26 якого зазначено: «Суди мають ураховувати, що ст. 257 КК. яка містить законодавче визначення поняття бандитизму, не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандою нападів як обов'язкової ознаки складу цього злочину, ні відповідальності за вчинення її членами під час нападу злочинних діянь, які утворюють самостійні склади злочинів (крім відповідальності за організацію банди, участь у ній та у вчинюваних нею нападах). Тому в таких випадках судам належить керуватися положеннями ст. 33 КК, згідно з яким за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК».