Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 83

Виходячи із правил кваліфікації такої конкуренції, вважаємо, що норма про відповідальність за складений злочин завжди має пріоритет перед нормами, що передбачають відповідальність за вчинення кожного окремого діяння, які об’єднані в межах одиничного складеного злочину Отже наявність такої норми (що передбачає складений злочин) виключає необхідність кваліфікації вчиненого за сукупністю злочинів. Інакше кажучи, окремі злочини, що утворюють складений делікт, самостійній кваліфікації не потребують.

Слід зазначити, що судова практика в цілому дотримується вказаних правил кваліфікації при конкуренції цілого і частини. Наприклад, в таких складених злочинах, як розбій і вимагання, поєднані із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК). заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК), та в багатьох інших, питання про кваліфікацію зазначених дій за сукупністю злочинів не виникає. Тут діють правила кваліфікації одиничного складеного злочину.

Ще однією проблемою, яку необхідно розглянути при дослідженні складених злочинів є їх розрізнення (розмежування) із так званими злочинами збирального характеру. Незважаючи на те, що визначальною ознакою складеного злочину є пряма вказівка законодавця на діяння, із яких він складається, в літературі окремими авторами висловлюються думки, що до складених злочинів у силу вказівки закону належать такі діяння, як бандитизм (ст. 257 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), масові заворушення (ст. 294 КК), хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК), дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 КК) тощо.

Особливістю цих та їм подібних діянь є те, що вони мають, так би мовити, збиральний характер, а саме: здатні спричинити шкоду невизначеному колу суспільних відносин, і за своєю суттю є узагальненими поняттями, що потребують конкретного наповнення. У реальній дійсності такі злочини здійснюються шляхом вчинення інших злочинних діянь, які і визначають їх зміст у кожному конкретному випадку.

Наприклад, бандитизм може виявлятись в розбійних нападах, вбивствах, зґвалтуваннях; масові заворушення — в погромах, що супроводжуються спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, підпалах, знищенні майна, вбивствах; хуліганство — у посяганнях на особу чи власність; дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань — у тероризуванні засуджених, спричиненні їм тілесних ушкоджень, нападах на адміністрацію, заволодінні зброєю тощо.

На перший погляд, у межах кожного із наведених тут деліктів також має місце своєрідне об’єднання діянь, прямо передбачених кримінальним законом, атому цілком закономірним є питання: чи можна злочини збирального характеру відносити до складених злочинів? Відповідь можна отримати, проаналізувавши диспозиції відповідних статей закону.

Почнемо з хуліганства. Аналіз ст. 296 КК свідчить, що складеним злочином слід вважати тільки хуліганство, пов'язане із опором представникові влади (ч. 3 ст. 296 КК) і хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї (ч. 4 ст. 296 КК), адже тільки ці склади можна «розчленувати» на окремі злочини.