Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 33

У той же час, для визнання триваючим злочином незаконного носіння і зберігання зброї, бойових припасів та вибухових речовин не має значення час, протягом якого ці предмети знаходилися у винного. Він починається з того моменту, коли зазначені предмети опинилися у незаконному володінні особи, і триває на стадії закінченого злочину до настання подій, що переривають вчинення таких діянь чи до скоєння винним дій, які припиняють такий стан.

Триваючого характеру можуть набувати і деякі ускладнені злочини. Вище вже наводилися приклади подібних діянь. Зокрема, це втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, поєднана із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 393 КК). З одного боку, цей злочин має складену конструкцію, тому що містить у собі два окремі діяння — безпосередньо втечу і фізичне насильство, застосоване до потерпілого. З іншого, — втеча — це діяння, яке має властивість тривати у часі, створюючи для суб’єкта злочинний стан, що є ознакою триваючого злочину.

Вказані конструктивні особливості окремих складів злочинів і обумовлюють той факт, що триваючий злочин в одних випадках має вигляд простого, а в інших — ускладненого одиничного злочину.

3.2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки триваючого злочину

Розглянемо об’єктивні та суб'єктивні ознаки триваючого злочину.

До об'єктивних ознак належать такі.

1. Наявність суспільно небезпечної дії чи бездіяльності, тобто активної чи пасивної поведінки суб'єкта. Ця ознака є обов'язковою для всіх злочинів, а тому навряд чи потребує якихось коментарів.

2. Тривалий характер дії чи бездіяльності. Ця ознака означає, що на відміну від миттєвого (одномоментного, одноактного злочину) цей злочин повинен вчинятися більш-менш тривалий проміжок часу, так би мовити, «розтягуватися в часі». При цьому проміжок часу може бути будь-яким: від однієї доби до декількох років. Для наявності даної ознаки це значення не має.

На вказану ознаку триваючих злочинів неодноразово звертав увагу Верховний Суд України. Зокрема, в п 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 (зі змін. та доповн. від 18 грудня 2009 р № 16) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» зазначається, що «відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості». А в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» (п. 11) вказано, що «під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці». Характерно, що для опису діяння у злочинах даного виду законодавець застосовує терміни, поняття та вирази, які звичайно визначають тривалу поведінку: «ухилення», «зберігання», «носіння», «тримання», «використання» тощо.