Читать «Великий секс у Малих Підгуляївцях» онлайн - страница 15

Баба Халимониха, неначе все-чисто знала, затягла сороміцької:

Ой дід капусту січе, А у баби з пиздки юшка тече, Дід ту юшечку збирає Та в капустку зливає. Бодай того мороза трясця — Одморозив дружкові яйця, Завернув у хустку Та вкинув у капустку, А капустка тлуста — Зліпаються дружкам уста.

Народ немов здурів. Після другої чарки начали біситься, як після сто другої. Сороміцьких пісень начали співать, даже не співать, а горлать, коли не положено, зовсім не по плану — не після першої бранної ночі, а зразу.

Першим затянув батяня (і де він того навчився?):

Го-цуп-цупа Нижче пупа, Як добудем — Їбать будем!

«Дуже мило!» — сказала кума і собі затягла:

Як була я, тринди-ринди, Приподобницею, Повісила шанду-манду Над віконницею, Нехай висить, нехай знає, Нехай хлопців не приймає.

А потім кум Микола:

Ой летів лазур Попід небеса, Роздер матню — Висить ковбаса…

А тоді й дядько Микола:

Гоца перха, Пизда зверха. Хуй на споді Кричить «Годі!»

Хлопці, побачивши, що старики «розійшлися», начали й собі шуткувать:

Старша дружка Явдошка — Головка, як кружка, А третя цицата, А четверта черевата, П’ята — як барило, Й носа розсадило.

Тоді включилися мої Свєтки:

Були мої ятрівочки, Положили хуя у ночовочки, Поставили й у запічку: «Тут лежи, наш батечку!» Та посадили пизду на полицю, Аж хуй на полицю Та витріщив очиці На молодиї молодиці. А на чоловіків і не поглядає, Бо в чоловіків пиздочок немає.

Архіологи сиділи з роззявленими ротами і відвислими челюстями, ще й гикали. Такого вони нікада не чули.

Три Свєтки побачили своїх растєряних кавалерів, переморгнулися і, мов по команді, розчепили їм ширіньки. Це ж були не хто-небудь, а розгуляївські дівчата!

Архіологи обалдєлі. Вони сиділи нєдвіжимо, як єгипетські схвінкси, і кліпали очима. Але скоро проворні ручки трьох Свєток зробили своє діло. Архіологи сперва закотили очі під лоба, пітом начали ковтати слину, потім часто-часто дихати, а послі покрасніли і, мов по команді, превратились у вичавлені лимони.

Я, чесно говоря, заторчала. Ну Свєтки, ну стєрви, просто віртуозки свого діла!

Жалко, шо цього спектаколя ніхто, окромя мене, не замітив. Бо ми з дружками — Свєтками і боярами-архіологами сиділи в один ряд. А Мумріков, блін, — як чурбан. Сидів і наслаждався сєльським сороміцьким фольклором, наставивши приготовлений заранєє діктохвон.

Мені ж було не до хвольклору. Я хотіла! Я вся ізмучилася, ізтомилася. Я хотіла нормального мужика!

А мій мужик тим врем’ям наглогався, як льошка Манька. І йому явно було не до сєкса. Я од горя й сама напилася і заснула прямо на свайбеному столі.