Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 51

Вважаємо, що законодавець, закріплюючи в законі склад злочину з похідними наслідками, враховує передусім його підвищену суспільну небезпечність, значну «руйнівну» силу прямого (першого) наслідку, який об’єктивно спроможний викликати похідні від нього шкідливі зміни. Типовість усталених сполучень діяння і декількох його наслідків, які мають вірогідність наставати один за іншим, їх підвищену суспільну небезпечність — все це законодавець повинен врахувати і відобразити. А це можливо лише за умови, якщо особливості породження одного наслідку іншим будуть адекватно закріплені у відповідній кримінально-правовій забороні. Саме тому, використовуючи наявні можливості законодавчої техніки, законодавець і зводить в єдине ціле діяння і його можливі наслідки, отримуючи таким чином якісно нову законодавчу конструкцію — злочин з похідними наслідками, з притаманними лише йому ознаками і особливостями.

Таким чином, як і у випадку зі складеними злочинами, у злочинах з похідними наслідками закон лише відображає реально існуючу дійсність, сутність і характер складної форми злочинної поведінки. Отже, на нашу думку, злочин з похідними наслідками за своєю соціальною сутністю є особливою формою злочинної поведінки, яка характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки через спроможність викликати декілька наслідків, які породжують один одного, настають послідовно і спричиняють шкоду декільком суспільним відносинам.

Розглянемо ознаки злочинів з похідними наслідками.

Об’єктивні ознаки.

1. Наявність двох чи більше об'єктів (поліоб’єктність). Один із цих об’єктів є основним, а інший — додатковим обов’язковим об’єктом, якому завжди у разі вчинення вказаного злочину завдається шкода. Можна погодитися із Є.В. Шевченком, який, аналізуючи співвідношення цих об’єктів з точки зору їхньої соціальної цінності, дійшов висновку, що додатковий обов’язковий об’єкт в злочинах з похідними наслідками завжди є більш важливим соціальним благом, ніж основний об’єкт. Найменування «додатковий» об’єкт в цих випадках характеризує не його цінність порівняно з основним об’єктом, а лише місце даного складу злочину в системі Особливої частини КК, яке визначається відповідно до основного безпосереднього об’єкту як складової частини об’єкта родового.

На перший погляд, за ознакою багатооб'єктності злочини з похідними наслідками співпадають зі складеними злочинами, які також завжди викликають соціально шкідливі зміни у сфері декількох об’єктів кримінально-правової охорони. Однак співвідношення основного і додаткового об'єктів в них відрізняється. Багатооб’єктність складеного делікту обумовлена тим, що він утворений із декількох окремих злочинів, кожен з яких посягає на певні (свої-) суспільні відносини. Ці окремі злочини перебувають між собою у відносинах супідрядності: один з них завжди є основним діянням, а інший — додатковим (способом чи умовою вчинення першого). Відповідно, і об’єкт основного діяння, як правило, превалює над іншим, визначає ступінь суспільної небезпеки, спрямованість і зміст злочину в цілому, тоді як об’єкт додаткового діяння виконує допоміжну функцію, конкретизує зміст і спрямованість злочину, підвищує його суспільну небезпеку. Отже, для складених злочинів визначальним є основний безпосередній об’єкт (хоча іноді його соціальна цінність може бути меншою ніж у додаткового об’єкта).