Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 50

А. Д. Горбуза пише, що складений злочин представляє собою єдність двох відносно самостійних злочинних діянь основного (умисного) і додаткового (необережного), тобто фактично ототожнює складені злочини і злочини, що кваліфікуються за наслідками.

Вважаємо, що всі вищенаведені приклади суперечать не тільки ознакам складених деліктів, які нами розглядалися в попередньому параграфі, а й загальному поняттю злочину в кримінальному праві.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України злочином визнається передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Таким чином, злочин — це протиправне діяння. Кримінальна протиправність як формальна ознака злочину означає передбаченість його в кримінальному законі, а саме, що дія чи бездіяльність особи містять ознаки окремого складу злочину, описаного в конкретній статті Особливої частини КК, де вичерпним чином передбачені всі суспільно небезпечні діяння, які визнаються в даний час злочинами. Отже, акцентуючи увагу на тому, що складений злочин є законодавчим об’єднанням в одному складі декількох самостійних злочинних діянь, ми тим самим не просто зможемо знайти в законі юридичні склади цих діянь, а й в самому складеному злочині звичайно зможемо виділити (виокремити), часто навіть «прочитати» ті злочини, з яких він складається: вбивство, поєднане із зґвалтуванням; розбій, поєднаний із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем тощо.

Виходячи з наведеного, зазначені точки зору щодо юридичної природи злочинів з похідними наслідками, на нашу думку, є не зовсім коректними. Такі делікти не можуть відноситись до складених злочинів, тому що не мають необхідних для них ознак і не складаються із декількох окремих діянь. В них законодавець об’єднує діяння і наслідки, що настали в результаті цього діяння Аргументи щодо того, що «наслідки, вказані в конкретних статтях КК (наприклад, спричинення тяжкої шкоди, загибель потерпілого тощо) утворюють окремий злочин» не витримують критики, бо наслідки самі по собі не можуть утворювати окремого злочину. Вони завжди є суспільно небезпечним результатом, істотною (матеріальною чи нематеріальною) шкодою, яку шляхом злочинного діяння (дії чи бездіяльності) спричиняє винний об’єкту посягання — охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам та їх учасникам.

Таким чином, злочин з похідними наслідками є окремим видом одиничного злочину, який має складну законодавчу конструкцію. Зі складеним злочином його об’єднує те, що він також виникає тільки «на підставі особливої вказівки закону та існує лише настільки, наскільки він визнаний законом». Однак, це є особливі випадки, які на думку М.Д. Сергієвського, повніші мати місце тоді, коли переслідування за найбільш тяжкі злочинні діяння не може бути порушене за формальними підставами, а також тоді, коли обвинувачення в більшому зі злочинних діянь є недоведеним на суді. Говорячи так, автор підкреслював думку, що подібні конструкції створені законом для полегшення діяльності судових органів.