Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 3

Таким чином, інститут множинності злочинів отримав у Кримінальному кодексі України 2001 року достатньо повну правову регламентацію і складається із цілого комплексу норм.

Реформа кримінального законодавства породила багато як теоретичних, так й суто практичних питань, пов’язаних з кримінально-правовою оцінкою інституту множинності злочинів на сучасному етапі розвитку’ кримінально-правової науки і слідчо-судової практики. Зокрема, це стосується характеристики окремих видів множинності злочинів, їх відмежування від простих і складних одиничних злочинів, як утворюють цю множинність, питань кваліфікації множинності злочинів і особливостей призначення покарання за окремі її види. В науковій літературі багато з цих питань завжди були дискусійними, а деякі з них і дотепер не отримали одностайного вирішення.

Далеко не всі з цих питань достатньо чітко вирішені і в самому кримінальному законі, а аналіз практики його застосування свідчить, що при реалізації приписів закону, які регламентують інститут множинності злочинів, судова практика зазнає ще певних труднощів, приймає неоднозначні рішення, а іноді й припускається суттєвих помилок.

Наведене свідчить, що проблема множинності злочинів аж ніяк не вичерпана і потребує подальших наукових досліджень з метою вироблення на цій основі пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення як самого кримінального закону, так і практики його застосування.

В монографії вперше в Україні на підставі КК 2001 року здійснюється комплексний аналіз інституту множинності злочинів. На основі вивчення чинного кримінального законодавства, спеціальної літератури та матеріалів судової практики в роботі розглядається широке коло теоретичних і практичних питань, пов'язаних із характеристикою кримінально-правового інституту множинності злочинів. Зокрема, аналізуються види простих і складних одиничних злочинів як структурних елементів множинності злочинів; досліджуються ознаки множинності злочинів; характеризуються її види та кримінально-правові наслідки; вирішуються спірні питання кваліфікації множинності злочинів та її відмежування від одиничних злочинів та інших суміжних правових явищ. Значне місце в роботі відводиться проблемі караності множинності злочинів, яка вирішуються шляхом аналізу приписів закону, теоретичних досліджень і матеріалів судової практики з питань призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.

У роботі широко використовуються теоретичні дослідження, які наявні в науці кримінального права з проблем множинності злочинів і призначення за неї покарання, а також матеріали судової практики України з питань кваліфікації та караності множинності злочинів.

Виходячи з того, що при вирішенні цілої низки питань множинності злочинів, пов’язаних, зокрема, з визначенням її ознак та видів, правилами кваліфікації та призначенням покарання, принципові підходи законодавця вже на протязі багатьох років залишаються досить незмінними і усталеними, автори монографії визнали за можливе аналізувати в роботі не тільки новітню судову практику, а й її матеріали за досить значний період часу — з 1960 по 2008 роки. При цьому слід спеціально обмовитися, що ті кримінальні справи, рішення по яких приймалися судами України у період до набрання чинності Кримінальним кодексом України 2001 року, використовуються на сторінках роботи лише остільки, оскільки вони не суперечать чинному законодавству України і відповідають тим тенденціям правозастосовчої практики, які склалися в нашій країні після прийняття КК України 2001 року.