Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 23

Як бачимо, поняття продовжуваного злочину виявилося тим засобом, за допомогою якого можна було вирішити проблеми співвідношення і розмежування вищезазначених кваліфікуючих ознак, дати більш точну кваліфікацію вчиненого, призначити покарання, що є адекватним суспільній небезпечності злочину.

В той же час в науці кримінального права не має одностайності при визначенні змісту цього поняття та його ознак.

Так, О.М. Яковлев, Г.А. Кригер вказували, що за своєю сутністю продовжуваний злочин нічим не відрізняється від злочинів, що визнаються повторними, і якщо повторність за законом не є кваліфікуючою ознакою злочину, то наявним є продовжуваний злочин. Вважаємо, що в наведеній точці зору очевидним є змішування двох різнорівневих понять: множинності злочинів і одиничного злочину як її структурного елементу.

Однак більшість криміналістів продовжуваний злочин вважають видом одиничного злочину і чітко відокремлюють його від повторності та інших видів множинності.

Судова практика також широко використовує поняття продовжуваного злочину. Наприклад, Пленум Верховного Суду України в постанові № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 23) роз'яснив, що «неодноразове вилучення майна (чи заволодіння ним) у одного й того самого потерпілого, якщо воно складалося із ряду тотожних дій, охоплювалося з самого початку єдиним умислом на заволодіння конкретним майном і вчинене одним способом, належить розглядати як один продовжуваний злочин».

В інших постановах Пленуму Верховного Суду України поняття продовжуваного злочину в тексті не вживається, але із змісту роз’яснень зрозуміло, що йдеться саме про нього. Зокрема, в постанові № 4 від 27 березня 1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» (п. 11) зазначається, «якщо винний без значної перерви в часі, діючи з єдиним умислом, вчинив два або більше статеві акти з однією і тією ж потерпілою, то його дії не можуть розглядатися як зґвалтування, вчинене повторно», тобто наголошується, що в цих випадках мова йде про одиничний продовжуваний злочин.

Про наявність продовжуваного злочину йдеться і в постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво», в п. 14 якої зазначено: «Якщо умисел службової особи при одержанні декількох хабарів був спрямований на збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих такс або поборів, данини, тощо), то її дії треба розцінювати як один злочин і залежно від фактично одержаного кваліфікувати за відповідною частиною статті 368 КК».