Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 221

300

Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2001. — № 3. — С. 6–7. Ще в 1991 р. аналогічне рішення, прийняте за справою К., Верховний Суд України також визнав таким, що не відповідає вимогам закону, бо при визначенні засудженому остаточного покарання за сукупністю злочинів суд більш суворим основним покаранням, призначеним за один із злочинів, поглинув не тільки менш суворе основне, а й додаткове покарання, призначене за інший зі злочинів (Див.: Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1993. — № 4. — С. 40–42).

301

Див.: Маляренко В.Т. Вказ. праця. — С. 118.

302

Див. Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6. — С. 18.

303

Більш детально це питання аналізується далі стосовно призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань.

304

Порядок та особливості призначення за сукупністю злочинів додаткових видів покарань докладно досліджуються далі.

305

Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6. — С. 18; 2005. — № 3. — С. 29; 2006. — № 2. — С. 25–26.

306

Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2003. № б. — С. 18. Питання про межі визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів докладно аналізуються далі.

307

Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2003. -№ 6. — С. 18. Див. також: Рад. Право. — 1969, — № 4, — С. 97–98.

308

Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6. — С. 18.

309

Див.: Судова практика Верховного Супу України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Верх. Суд України. — К.: Концерн «Ін Юре», 2007. — С. 93–94.

310

Слід зазначити, що в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», наголошується на тому, що складання різновидних покарань здійснюється за правилами ст. 72 КК шляхом попередьої «заміни» менш суворого покарання більш суворим (Див.: Вісник Верховною Суду України. — 2003. — № 6. — С. 18). Уявляється, що застосування тут термину «заміна» є не зовсім коректним, бо суд при цьому не замінює один вид покарання на інший, що має місце, наприклад, при застосуванні ст. 82 КК, а лише переводить (трансформує) один вид покарання в інший за встановленою законом шкалою їх еквівалентності. Тому і в ч. І ст. 72 КК зовсім не випадково вказується не на «заміну» а на «перевод» (тобто, своєрідне трансформування, перерахування) менш суворого покарання у більш суворий його вид. (Див.: Герасименко В.П. Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним право України. — Автореф. дис… канд. юрид. наук. — X., 2007. — С. 9).

311

Ще за часів чинності радянського кримінального законодавства висловлювалася думка, що складання окремих різновидних покарань за сукупністю злочинів неможливе і тому у цих випадках завжди повинен застосовуватися лише принцип їх поглинення (Див.: Денау М. Назначение наказания по совокупности преступлений. — Сов. юстиция. — 1970. № 20. С. 17; Максимов С., Марченко С. Назначение наказания по совокупности преступлений //Сов. Юстиция. — 1971. — № 6, — С. 13–14). Однак і у тон час наведена позиція, яка хоча формально і спиралася на певні приписи чинного тоді законодавства, не знайшла підтримки серед науковців. (Див.: Борисов Ф., Рашковская И. Сложение разнородных наказаний. — Соц. законность. — 1971. — № 2. — С. 51–52; Горелик А.С. Назначение наказания по совокупности. — С. 59–60; Тютюгин В.И. Назначение разнородных основных наказаний по совокупности преступлений // Проблемы соц. законности. — X.; «Вища школа». — 1978. — Вып. 3. — С. 68–70 та ін.).