Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 175

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КК закон встановлює заборону на складання відрахувань із заробітку у разі призначення виправних робіт як за сукупністю злочинів, так і за сукупністю вироків. Однак Пленум Верховного Суду України дає зовсім інше роз'яснення закону, коли в п. 12 постанови від 24 жовтня 2003 р. зазначає, що «при призначенні названих видів покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) допускаються поглинення, часткове або повне складання як строків виправних робіт (службового обмеження) так і розмірів відрахувань у доход держави, а за кількома вироками (ст. 71 КК) — лише складання строків цих покарань» (виділено авт. — В.Т.).

Безумовно, що наведене роз’яснення суперечить вимогам закону, бо в ч. 2 ст. 72 КК сформульована недвозначна заборона на складання відрахувань із заробітку за сукупністю як злочинів, так і вироків. Тому і за ст. 70, і за ст. 71 КК складаються лише строки виправних робіт, а розміри відрахувань із заробітку засудженого обчислюються за кожний злочин (за кожним вироком) окремо (самостійно). Якщо, наприклад, за один зі злочинів призначені виправні роботи строком на один рік з відрахуванням 10 % із заробітку, а за інший — один рік з відрахуванням 20 %, то за сукупністю злочинів суд повинен призначити шляхом складання два роки виправних робіт, протягом яких у перший рік відрахування будуть складати 10 % заробітку, а у другий — 20 %.

Але наведені положення закону, так само як і приклад його застосування. ще не вирішують усіх питань, які виникають при призначенні розглядуваних видів покарань за сукупністю злочинів та вироків. Як вже зазначалось, в законі (ч. 2 ст. 72 КК) встановлено заборону на складання відрахувань із заробітку, але не зазначено, чи можуть поглинатися одне іншим ці відрахування, якщо за кожним злочином чи за кожним із вироків вони призначаються судом у різних розмірах. На наш погляд, оскільки закон встановлює пряму заборону лише і тільки стосовно складання відрахувань із заробітку, то це дає підстави вважати, що поглинення різних за розміром відрахувань не виключається. Тому у цій частині можна погодитися з роз’ясненням, яке наведено з цього приводу у постанові від 24 жовтня 2003 року, згідно з яким за сукупністю злочинів допускається поглинення не тільки строків виправних робіт, а й розмірів відрахувань у доход держави.

Як виправні роботи, так й службові обмеження належать до таких видів строкових покарань, зміст правообмежень яких не обмежується лише строком (проміжком часу) їх застосування, а й включає до себе ще одну кількісну величину (одиницю) — розмір відрахувань із заробітку, які встановлені у межах від 10 до 20 %. Тому у разі призначення цих видів покарань за декілька злочинів або за кількома вироками на різні строки і з різними відсотками відрахувань із заробітку, виникає питання, яке з цих покарань є більш суворим і в зв'язку з цим за яким саме принципом (поглинення чи складання) слід визначати не тільки остаточний його строк, а й остаточний розмір відрахувань із заробітку. Уявляється що при вирішенні цих питань слід виходити з наступного.