Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 164
І. О. Зінченко
4. Як вже зазначалось, при встановленні невідбутої частини покарання слід ураховувати не тільки її тривалість (розмір), а й вид того покарання, який було призначено попереднім вироком. Тому в постанові від 24 жовтня 2003 року (п. 26) звертається увагу судів на те, що «у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов’язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й годі, коли останнім за часом вироком призначаються більш м’які види покарання».
Наведена рекомендація цілком відповідає змісту приписів ст. 71 КК, бо виходить із того, що вчинення нового злочину після засудження за попередній свідчить про підвищену суспільну небезпечність винного, а тому при призначенні покарання за двома вироками, тобто за їх сукупністю, до такої особи не може бути застосоване більш м'яке покарання порівняно з тим, яке було призначено їй лише за одним з цих вироків.
5. Складання покарань за ч. 1 ст. 71 КК може бути як
6. Порядок здійснення самого складання залежить також від того, які саме види покарань призначені за окремими вироками. Якщо такі покарання належать до
Хоча в ч. 1 ст. 71 КК встановлено, що визначення остаточного покарання за сукупністю вироків здійснюється лише шляхом застосування принципу складання покарань, але з приписів ч. 2 цієї статті випливає, що у деяких випадках суд «змушений» удаватися і до поглинення або невідбутої частини покарання за попереднім вироком, або покарання, призначеного за новим вироком.
Так, згідно з ч. 2 сі. 71 КК якщо хоча б за одним із вироків призначається довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю вироків визначається шляхом