Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 139

2.1.3. Призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів

Призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань регламентується низкою законодавчих приписів, які передбачені в частинах 1, 3 ст. 70 та в ч. 4 ст. 72 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК у разі вчиненні особою декількох злочинів, перш ніж визначити остаточне покарання за їх сукупністю, суд повинен призначити за кожний злочин окремо не тільки основне, а й додаткове покарання. Уточнюючи положення ч. 1 ст. 70 КК, у ч. 3 цієї норми зазначається, що до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, які призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Аналіз цих законодавчих приписів дозволяє сформулювати певні вимоги, яким повинен відповідати порядок призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів.

1. Зі змісту частин 1 і 3 ст. 70 КК випливає, що додаткове покарання може приєднуватися до основного, остаточно визначеного за сукупністю злочинів, лише за умови, якщо воно попередньо було призначене судам хоча б за один зі злочинів, що складають сукупність. Виходячи з цього, в постанові від 24 жовтня 2003 р. зазначається (п. 20), що «встановлений ст. 70 КК порядок, згідно з яким суд зобов'язаний призначити покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів, стосується як основних, так і додаткових покарань» (виділено авт. — В.Т.). Тому, в п. 16 зазначеної постанови підкреслюється, що «призначення додаткового покарання… лише за сукупністю злочинів є неприпустимим».

Саме такий порядок застосування додаткових покарань випливає і з вимог загальних засад призначення покарання, бо порівняльний аналіз статей 65 70 та 72 КК свідчить, що специфіка призначення покарання за сукупністю злочинів проявляється лише при визначенні остаточного покарання, коли суд керується особливими правилами (принципами) його «об’єднання у сукупність», закріпленими у ч. 1 ст. 70, частинах 3 та 4 ст. 72 КК. Щодо попереднього призначення як основного, так й додаткового покарання за кожен злочин окремо, то воно має здійснюватися відповідно до загальних засад призначення покарання, тобто за тими самими правилами, які використовуються і при призначенні покарання за один (одиничний) злочин.

Між тим до прийняття КК України 2001 р. суди досить часто припускалися помилок і призначали додаткові покарання не за кожний окремий злочин, що входить у сукупність, а лише при визначенні остаточного покарання за сукупністю цих злочинів.

Наприклад, за справою Ф., засудженого за одержання хабара до позбавлення волі з конфіскацією майна і позбавленням права обіймати певні посади і за зловживання владою — до позбавлення волі з позбавленням права обіймати такі ж посади, суд за сукупністю цих злочинів у повній відповідності до закону визначив Ф. позбавлення волі з конфіскацією майна і позбавленням права обіймати певні посади. Але вже після визначення цього остаточного покарання за сукупністю злочинів суд, посилаючись на ст. 37 КК України 1960 р (ст. 54 КК 2001 р.), позбавив засудженого ще й спеціального звання. Проте Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України цілком слушно вирок змінила, виключивши з нього додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання, бо останнє, всупереч закону (частинам 1 і 3 ст. 70 КК), було призначене не за окремий злочин, а лише при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів. Помилкові рекомендації з цього питання висловлювалися і в юридичній літературі.