Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 130

Зрозуміло, що складання однакових між собою за видом покарань, тобто таких, що належать до того ж самого їх виду, яких-небудь особливих труднощів не викликає — вони складаються між собою у межах, передбачених ч. 2 ст. 70 КК. Проте і при вирішенні цього питання у практиці іноді зустрічаються помилки.

Наприклад, за справою Ц., засудженого за окремі злочини до обмеження волі (за ч. 2 ст. 190 КК — на два роки і за ч. 3 ст. 358 КК — на один рік), суд, призначаючи покарання за сукупністю цих злочинів, у порушення вимог ст. 70 КК остаточно визначив не обмеження волі, а зовсім інший вид покарання — три роки позбавлення волі.

На відміну від однакових за видом, складання різновидних покарань, тобто таких, які належать до різних їх видів, має свої особливості. Тому саме для цих випадків у КК України 2001 р. сформульовано спеціальну норму — ст. 72 КК, яка встановлює правила складання різновидних покарань і з обов’язковим урахуванням вимог якої тільки і може здійснюватися їх складання.

Аналіз ст. 72 КК свідчить, що перелічені тут вили покарань, виходячи з можливості чи, навпаки, неприпустимості їх складання, можуть бути умовно розподілені на дві групи.

У першу з них входять ті види покарань, які передбачені статтями 56–58, 60–63 КК і які можуть підлягати складанню, бо саме для його здійснення в ч. 1 ст. 72 КК встановлюється певне їх співвідношення між собою — так звана, шкала еквівалентності, яка виходить зі ступеню суворості різних видів покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК для складання покарань, які належать до цієї групи, необхідно попередньо менш суворий вид покарання перевести в більш суворий, тобто певним чином трансформувати (перерахувати) одне покарання (менш суворе) в інше (більш суворе), виходячи з того співвідношення, яке встановлено для них у ч. 1 ст. 72 КК. Лише після такого переводу (трансформації) і здійснюється їх складання для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів. Наприклад, якщо за ч. 3 ст. 190 КК призначено 5 років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 358 КК — 3 роки обмеження волі, то перш ніж скласти ці покарання необхідно попередньо перевести обмеження волі в позбавлення волі, керуючись для цього їх співвідношенням за суворістю, встановленим у п. 1–6 ч. І ст. 72 КК.

До другої групи належать ті види покарань, які передбачені статтями 53–55, 59 КК і які не підлягають складанню, бо закон, виходячи з природи (характеру) тих правообмежень, які складають їх зміст, визнає їх такими, що не співвідносяться як між собою, так й з іншими видами покарань в якому-небудь еквіваленті. У зв'язку з цим і перевести (трансформувати) їх одне в інше, а, отже, і об’єднати їх між собою шляхом складання не уявляється можливим.

Безумовно, застосування до цих видів покарань принципу поглинення менш суворого їх виду більш суворим, як вже зазначалося, цілком можливе, але це не вирішить всіх питань, які тут виникають, хоча б тому, що при застосуванні приписів ст. 71 КК використання принципу поглинення покарань, за загальним правилом, виключається. Ураховуючи особливість вирішення питання про призначення за сукупністю злочинів тих видів покарань, які належать до зазначеної другої групи, воно заслуговує на окремий розгляд.